Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту ДШВ ЗСУ Абрамовичу Олександру Олександровичу.

Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Абрамовичу Олександру Олександровичу, командиру 2-го аеромобільного взводу 1-ої десантно-штурмової роти аеромобільного батальйону 80-ої ОДШБр (в/ч А0284), який загинув при виконанні бойового завдання в районі н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Олександр народився у м. Вараш Рівненської області у рік проголошення незалежності України, 10.01.1991. Закінчив Вараську гімназію та вступив до Національного авіаційного університету (м. Київ) на навчання за спеціальністю «Прикладна математика».
Свою трудову діяльність розпочав зі студентських років у галузі інформаційних технологій. Зростав як фахівець та отримував новий досвід, який дозволяв йому довго не «засиджуватися» на одних позиціях і постійно бути затребуваним у професії. Завдяки знанням англійської мови та професійному рівню йому надходили пропозиції працювати у компаніях за кордоном, але життя поза Україною не приваблювало його.
Про Олександра можна багато говорити, як про людину «з мирного життя», постійно був оточений широким колом друзів та колег, захоплювався новими ідеями, залучав інших до розвитку і корисного проведення часу. Він ніколи не забував своїх рідних, з повагою та турботою ставився до батьків і братів (він був старшим із них). Але нещодавні події нашої історії були сповнені багатьма значущими викликами, на які Сашко рішуче відреагував з почуттями громадянського обов’язку, патріотизму та справедливості.
Так, у 2013-2014 роках він був активним учасником Революції Гідності на Майдані і у найгарячіші моменти лютневих протистоянь отримав поранення на вулиці Інститутській.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, за покликом серця, Олександр Олександрович вступив до лав армії для захисту нашої країни. 25 лютого 2022 року був зарахований до числа військовослужбовців 112-тої окремої бригади територіальної оборони м. Києва. За час виконання свого військового обов’язку побував у багатьох підрозділах, де йому доводилося набувати нового практичного військового та бойового досвіду.
За неповні два роки отримав підвищення офіцерських звань від молодшого лейтенанта до старшого лейтенанта, статус учасника бойових дій. Пройшов вишкіл на навчальних курсах командирів рот десантно-штурмових підрозділів. У складі 163-го окремого батальйону 119-ої Обр ТрО брав участь в героїчній обороні м. Бахмута у кінці 2022-го на початку 2023-го року.
Як і колись козаки, що йшли на Січ зі своїм конем та зброєю, він, на службі у війську, постійно турбувався за матеріально-технічне забезпечення, спрямовував власні кошти на придбання рацій, електронних планшетів, обладнання Starlink, автомобілів та багатьох, гостро необхідних, для підрозділу речей, які просто неможливо перерахувати.
Останній бій Олександр Абрамович разом з побратимами прийняв через тиждень після свого Дня 33-ліття на околицях Бахмута, 17 січня 2024 року, в тих місцях, що знову нагадували йому події річної давності: ті самі розірвані поля і долини, розтрощені дерева й кущі, той самий дошкульний мороз…
Шановний Володимире Олександровичу! Олександр був прикладом для багатьох, як в цивільному житті, так і на війні, він був людиною, яка ніколи не підведе і не зрадить, віддасть останнє тим, хто поруч і своїй країні, яка керувалась почуттям справедливості, дуже близьким зараз для всіх українців, та без страху йшов вперед, щоб відстоювати його. Пам'ять про таких героїв має жити вічно в наших серцях, в історії поколінь, як приклад відданості та рішучості. Враховуючи вірність Україні, героїзм та незламність духу воїна-захисника старшого лейтенанта Абрамовича Олександра Олександровича, який віддав найголовніше – своє життя, захищаючи Вітчизну, ми, родина та друзі, просимо присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Вічна шана Герою!