Шановний пане Президент!
Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої Батьківщини, командиру стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7371, солдату Плетеницькому Михайлу Михайловичу(16.02.1987).
В момент повномасштабного вторгнення, ми знаходились вдома, в рідному Херсоні, мій чоловік вивіз нас із сином і батьків в безпечне місце, а на наступний день, не вагаючись, пішов боронити нашу країну добровольцем ЗСУ, в ряді найсміливіших і найвідважніших чоловіків нашої держави.
Мій чоловік гідний почесного звання Герой України, але, на превеликий жаль, посмертно.
Він не стояв осторонь, не чекав, а робив все, що міг і навіть більше, для захисту нашої
Батьківщини. За графіком чергував на позиціях, де зі всією відповідальністю виконував
бойові завдання, а, в так звані вихідні, замість відпочинку, він ремонтував машини в
підрозділі, для того, щоб завжди мати можливість вивести наших військових з найгарячіших
точок і врятувати їх життя. Він був прикладом відваги, був справжнім патріотом своєї
держави. І довів це найвищою ціною – власним життям.
Мені нестерпно боляче, але я відчуваю обовʼязок закарбувати памʼять про рідну людину.
Україна втратила захисника, який щиро любив її і боронив до останнього подиху, син – тата,
дружина – чоловіка, батьки – сина. Я дуже пишаюся своїм чоловіком, а син пишається своїм
Батьком Героєм. Він мав багато планів на життя, ще так багато чого не встиг зробити, а
найголовніше – виховати свого сина справжнім чоловіком і патріотом своєї країни.
Пане Президенте, від імені родини, друзів та побратимів прошу підтримати петицію та
присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) командиру стрілецького відділення
Плетеницькому Михайлу Михайловичу.
Прошу вшанувати памʼять мого чоловіка, який віддав за незалежність і свободу нашої країни найцінніше – своє життя!
Вічна памʼять. Слава Україні!