Посприяти законодавчим крокам щодо підтримки української жествої мови та забезпечення інклюзивних умов для осіб з інвалідністю по слуху (у т.ч. підготовку кадрів)

Шановний пане президенте!
Просимо Вас ініціювати розробку та внесення до ВРУ проекту закону України Про українську жестову мову.

У 2019-му році було ініційовано та отримано на розгляд Верховною Радою України проект закону України “Про українську жестову мову”.
Втім, з часу свого внесення, законопроект так і не був у повному обсязі розглянутий та не пройшов усі передбачені та необхідні процедури не тільки для його прийняття, але й для голосування в першому читанні. Наразі його положення уже не є актуальними через значні зміни у законодавстві України. Наразі є необхідність створити нову версію проекту закону або повторно внести проект закону з актуальними правками, розробленими спільно з компетентними органами державної влади (та їх підвідомчими органами), а також організаціями, що займаються представництвом інтересів прав осіб з порушеннями слуху та популяризацією української жестової мови.

Спільнота осіб з порушеннями слуху залишається і надалі однією з найбільш дискримінованих груп населення, оскільки не може бути у повній мірі бути інтегрована у суспільне життя, зважаючи на обмеження у доступі до отримання інформації та встановлення комунікації, у тому ж рахунку, з суб’єктами владних повноважень. Окрім того, наявні перешкоди в отриманні допомоги від рятувальних служб для таких осіб.
Також, слід зауважити про те, що наразі в Україні існує критична мала кількість фахівців, які на професійному рівні можуть надавати послуги з перекладу з вербальної на жестову мову та навпаки. Згідно відомостей Реєстру суб’єктів освітньої діяльності (яка знаходиться за адресою веб-сторінки https://registry.edbo.gov.ua/search/), станом на 12.02.2024 право на підготовку за напрямком підготовки 5133 «перекладач жестової мови», «перекладач жестової мови (сурдоперекладач)», мають 3 заклади освіти із загальним обсягом близько 100 осіб та кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» (рівень освіти - перший (початковий) або другий (базовий)).
Обсяг підготовки перекладачів жестової мови є явно недостатнім, державне замовлення на підготовку відсутнє та підготовка здійснюється виключно за рахунок коштів фізичних осіб. Так само низьким є рівень престижності професії, оскільки підготовка здійснюється на рівні «кваліфікований робітник». Усі ці чинних перешкоджають ефективному усуненню комунікаційних барʼєрів. Багато осіб намагаються вивчити жестову мову самостійно і надалі здійснюють переклад не маючи відповідного документа.
Це містить значні ризики для осіб з інвалідністю по слуху та їх законних прав та інтересів:
- Ризики неправильного інформування щодо поточних подій
- Неможливість надати якісні інформаційні послуги. Зокрема, я, у співпраці з командою готувала тренінги для осіб з інвалідністю по слуху на тематику домедичної допомоги. Це знання та навички, необхідні кожній людині. Неправильний або недосконалий переклад у таких випадках може нести небезпеку для життя, відповідно, є потреба в залученні виключно визнаних фахівців.
- Недостатні знання або непрофесійність у використанні жестової мови перекладачами призводить до неможливості перекладу складної термінології і, як наслідок, знижує доступність якісної освіти. Окрім того, доводилося стикатися з відмовами у прийомі на освітні програми через їх неготовність до участі осіб з інвалідністю по слуху.
- Окрім української жестової мови, існують інші національні види жестових мов, а також – міжнародна жестова мова. Відсутність розвитку УЖМ призведе до її витіснення іншими видами жестових мов.

Однією з проблем є також вкрай низький рівень забезпечення доступного середовища для жестомовних дітей у закладах освіти всіх рівнів. Особливо критичною є ця проблема в закладах дошкільної освіти, оскільки оволодіння українською жестовою мовою у ранньому віці не заохочується. Так само відсутня робота із чуючими батьками дітей з повною втратою слуху, внаслідок чого такі діти не отримують належного мовленнєвого розвитку, що призводить до значного зниження пізнавальної активності та освітніх втрат під час здобуття повної загальної середньої освіти. Глобальною проблемою є відсутність адаптованих на українську жестову мову навчальних матеріалів, зокрема, для онлайн навчання. Ці чинники у поєднанні з катастрофічно низькою кількістю перекладачів жестової мови та фахівців, негативно впливають на рівень оволодіння жестомовними дітьми навчальних програм та здобуття освітніх компетенцій.
Відповідно п.п. б) п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” підтримка розвитку української мови відбувається шляхом розвитку української жестової мови як основного або одного з основних засобів спілкування жестомовних осіб. Зазначено, що статус, засади та порядок застосування української жестової мови визначаються законом. Втім, закон про українську жестову мову так і не було прийнято, тому саме прийняття такого закону, змогло б формально виправити прогалину в чинному Законі України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Важливо розуміти, що внесення відповідних змін зможе не лише забезпечити права жестомовних осіб. Це буде також внеском до обороноздатності держави та наближення перемоги.
Жестомовні особи уже зараз займаються волонерством, донатять на потреби ЗСУ, сплачують податки, відкривають власні справи. Багато хто залишився в Україні попри війну та гірші умови інклюзивності, порівняно з ЄС.
За належного регулювання було б можливим створити умови, за яких жестомовні особи зможуть долучатись більше. Зокрема, наразі абсолютна більшість тренінгів оборонного спрямування (зокрема і зі створення БПЛА) не розраховані на таких учасників. Це значний людський потенціал, який не повною мірою реалізовується державою. У перспективі такі зміни матимуть наслідком ЗНИЖЕННЯ навантаження на державний бюджет та підвищення надходжень, оскільки з’являться нові робочі місця та економічно активні громадяни. Кошти на розвиток ініціативи також можуть надходити з благодійних програм та міжнародних програм розвитку та сприяння правам людини. Відтак, можна скоротити потенційні видатки.

Відповідно, просимо:
- Ініціювати розробку та подання до ВРУ нового законопроекту про українську жестову мову
- У законопроекті передбачити необхідність стандартизації та забезпечення контролю кваліфікованості осіб, що надають послуги з перекладу на жестову мову (і навпаки), а також передбачити необхідність створення якісних програм із навчання відповідних фахівців
- Передбачити потребу розробки підзаконних актів або внесення змін до чинних, що належно регулювали б взаємодію екстрених та рятувальних служб із жестомовними громадянами
- Ініціювати дослідження потенціалу жестомовних осіб у сприянні перемозі України (такі особи вважаються непридатними до військової служби, однак, за бажання і за наявності можливості, могли б і хотіли б долучатися до корисних активностей, але наразі стикаються з численними перешкодами)
- Передбачити удосконалення освіти для жестомовних дітей (зокрема, забезпечення можливості навчання жестомовних дітей українською жестовою мовою завдяки передбачення навчальної дисципліни «українська жестова мова» під час професійної підготовки педагогічних працівників, забезпечення закладів освіти навчальними матеріалами, адаптованими на українську жестову мову).
- Залучити до розробки відповідних актів фахівців-юристів, громадські та благодійні організації, що представляють інтереси жестомовних осіб та обов’язково врахувати інтереси та потреби самих жестомовних для найкращого задоволення потреб та інтеграції в суспільство. При цьому не допустити залучення лише однієї інституції громадянського суспільства до розробки нового законопроекту. Необхідне залучення широкого кола учасників як для належної представленості інтересів жестомовних осіб, так і для кращих перспектив реалізації майбутніх норм. Також неприпустиме є передбачення у майбутньому проєкті закону будь-яких положень, які б надавали перевагу або владні повноваження будь-якому з інститутів громадянського суспільства.