Присвоєння Почесного Звання Героя України (посмертно) ПОХМЕЛЬНИХ СЕРГІЮ ГЕОРГІЙОВИЧУ

Шановний пане Президенте!
Я, Похмельних Зоя Василівна, мати загиблого захисника України, прошу Вас присвоїти моєму синові почесне звання Героя України (посмертно). Мій син Похмельних Сергій Георгійович - справжній патріот, хоробрий захисник нашої країни, виконував службовий обов'язок, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, військовослужбовець Збройних Сил України.
Мій син, Похмельних Сергій Георгійович, кадровий військовий, капітан, командир гаубичної самохідної артилерійської батареї, став на захист своєї держави у складі 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ». Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок перед Україною, захищаючи Батьківщину, її свободу та територіальну цілісність, 8 листопада 2022 року загинув у бойових діях на Херсонському напрямку, поблизу населеного пункту Дудчани Бериславського району у складі 39 гаубичного самохідно – артилерійського дивізіону 60 окремої механізованої Інгулецької бригади (військова частина А1962).
Мій син, Похмельних Сергій Георгійович, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню, нагрудними знаками «За досягнення у військовій службі», «За заслуги перед містом Кривий Ріг», «55 окрема артилерійська бригада».
Сергій народився 01 серпня 1992 року в місті Запоріжжя. Громадянин України.
Cергій закінчив комунальний заклад «Запорізький обласний ліцей – інтернат з посиленою військово – фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради і отримав повну загальну середню освіту.
Після закінчення ліцею навчався у Запорізькому національному технічному університеті і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок» та здобув кваліфікацію спеціаліста з технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок за спеціальністю інженер – механік.
У 2012 році закінчив кафедру військової підготовки ЗНТУ (ВОС 030400) у військовому званні молодший лейтенант запасу.
З 2013 року по 2016 рік працював на заводі «Мотор – Січ» інженером – технологом.
З 2016 року по 2021 рік проходив військову службу за контрактом та приймав участь у бойових діях: АТО – 2016 – 2017 роки, ООС – 2020 – 2021 роки. За час несення служби показав себе зразковим, хоробрим, відданим своїй справі військовослужбовцем. Побратими Сергія відзначають його, як дуже сміливого і сильного. Він завжди віддавав себе повністю службі і ніколи не боявся йти в бій. Він був одним з тих людей, яким завжди можна було довірити своє життя.
Сергій як командир гаубичної самохідної артилерійської батареї показував гідний приклад мужності та самопожертви побратимам, мав непохитну віру у перемогу. Перебуваючи у зонах бойових дій, він ніколи не скаржився на те, що йому важко, а навпаки намагався з вірою у найкраще підтримувати рідних, побратимів та друзів. Його оптимізм, щира та світла посмішка, здатність сказати важливі слова підтримки у найскрутніших моментах бойових дій викликали глибоку повагу солдат. Кожен, хто служив під командуванням Сергія, безмежно вдячний йому за науку вірити у краще у житті, зробити все заради звільнення України.
Від самого початку повномасштабного російського вторгнення, з березня 2022 року, Сергій став на захист Батьківщини. Завжди - на передовій, завжди - у найскладніших бойових операціях. Він щиро мріяв позбавити нашу Україну від клятої рашистської нечисті, здобути Перемогу! Своїм прагненням до цього він заряджав однополчан. Був нескореним і сильним духом, щирою, відвертою прямолінійною людиною, під його контролем всі хлопці відчували турботу командира, були в ресурсі від його позитиву, гумору і харизми.
Принципи мужності, братерства, наставництва, взаємоповаги та самовіддачі до кінця були і залишаться назавжди не тільки його характеристикою, а й його невід’ємною частиною.
Хто його знав, говорить, що такі люди, як Сергій – зустрічаються вкрай рідко. Сергій був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Його побратими говорили: «Він найкращий друг для нас для всіх». Сергій ніколи нічого не шкодував для своїх хлопців. Вірний військовій присязі та українському народу, знищив не одного ворога.
Відважний та рішучий воїн, люблячий та уважний син, надійний друг і товариш, відповідальний командир - він жодного разу не пошкодував про свій вибір - захищати рідну землю до останнього подиху.
Сергій був найкращим сином, другом, побратимом, товаришем та людиною з великим добрим серцем, благородством та гідністю. Йому тепер назавжди 30.
Я пишаюсь своїм сином, відважним Героєм з великої літери. Він віддав за нас із вами, за вільну Україну та за наш спокій, найцінніше - своє життя, маючи стільки планів та мрій!
Мені нестерпно боляче, але я відчуваю обовʼязок закарбувати памʼять про єдиного сина, про єдину рідну людину.
Я впевнена, що десятки тисяч людей розуміють, що увіковічнити подвиг Героя є данню пам’яті, поваги, глибокої вдячності за подаровану можливість Жити на вільній українській землі.
Україна втратила захисника, який щиро любив її і боронив до останнього подиху.
І колишні колеги, і військові побратими говорять про Сергія з великою повагою і гірким болем від втрати. Згадують його, як людину дуже порядну, надійну, відповідальну, принципову і надзвичайно віддану справі. Він був взірцем, підтримкою і надійною опорою.
І кожен з них вважає, що Похмельних Сергій безсумнівно - справжній Герой, і він заслуговує на звання Герой України (посмертно).
Пане Президенте, від свого імені – імені матері, імені друзів та побратимів прошу підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Похмельних Сергію Георгійовичу.
Вічна памʼять та шана Герою! Слава Україні!
Герої не вмирають!
Героям слава!