Президенту України
Закалюжна Євгенія Олександрівна.
Житомирська обл., Бердичівський р.,
с. Зарудинці, вул. Кооперативна, буд. 24
телефон (0683262393)
Дружина загиблого
Закалюжного Руслана Петровича
Шановний пане Президенте!
Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту України, хороброму захиснику, солдату стрільцю-санітару 2-го механізованого відділення, 1-го механізованого взводу, 7 механізованої роти, 8 механізованої роти, 3 механізованого батальйону військової частини А 4007 Закалюжного Руслана Петровича, 15.03.1977 р.н., який героїчно загинув під час виконання службових обов’язків в наслідок обстрілу з ПТРК з боку противника, поблизу населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області. Мужній та сміливий, вірний військовій присязі, мав статус учасника бойових дій. Нагороджений медаллю учасник АТО, медаллю за участь в антитерористичній операції. Неодноразово нагороджений грамотами за самовідданість і високий професіоналізм у захисті Батьківщини. Нагороджений посмертно медаллю «Захиснику Вітчизни».
Неодноразово знаходився в зонах бойових дій Луганської області в в/ч (ПП В0095) з липня 2015 року по жовтень 2016 року. В жовтні 2019 року підписав контракт до ЗСУ, знаходився у в/ч 1586.
З вересня 2020 року по серпень 2021 року був прикомандирований до в/ч А 2167. З серпня 2021 року до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року знаходився у в/ч 1586 в смт Новогуйвинськ Житомирської області. З першого дня вторгнення приймав безпосередню участь з ліквідування ворожої техніки в м. Чернігів, був неодноразово в гарячих бойовий місцях по ліквідуванню зруйнованої бойової техніки.
У травні 2023 року був переведений в в/ч 4007 в м. Авдіївка, Покровського району, Донецької області де і загинув 28.05.2023 року.
На Руслана вдома чекали: старенька мама з інвалідністю ІІ групи , дружина і неповнолітній син. Руслан був мужнім воїном, хоробрим солдатом, люблячим татком, коханим чоловіком і турботливим сином, який не зважаючи ні на що став на захист своєї Батьківщини. Йому навіки залишилося 46 років.
Ця петиція, це те, що я маю зробити для пам’яті свого хороброго чоловіка, який віддав саме найдорожче і найцінніше - це своє життя, за нашу свободу і незалежність, залишивши невгамовний біль в серці.
Прошу вшанувати пам'ять мого Героя, який не побоявся довгих 6,5 років захищати нашу державу від російської агресії, віддавши своє життя.
Слава Україні! Героям слава!