№22/220180-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Омельченку Віктору Геннадійовичу, командиру 2 відділу, 2 взводу, 7 роти, 3 механізованого батальйону, 28 механізованої бригади частини частина АО666.
Автор (ініціатор): Омельченко Альона Василівна
Дата оприлюднення: 05 березня 2024
Звертаємось до Президента України з проханням про присвоєння Омельченку Віктору Геннадійовичу, командиру 2 відділу, 2 взводу, 7 роти, 3 механізованого батальйону, 28 механізованої бригади частини частина АО666, снайперу, який загинув після поранення під час виконання бойового завдання, звання Героя України (посмертно).
Віктор Омельченко народився 13 вересня 1982 року в місті Одеса. У 2000 році закінчив одеську середню школу № 47. Вступив до лав української армії, проходив службу в м.Болград у десантних військах, снайпер І розряду.
Після армії навчався в Одеському училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Одеській області. До 2013 року перебував на посаді помічника оперуповноваженого ВКР ОМУ. Закінчив у 2013 році Одеській державний університет внутрішніх справ і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Правознавство». До 2022 року працював у службі безпеки банківської установи.
З перших днів повномасштабного вторгнення Віктор Омельченко став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Перевіз родину – дружину з сином – у безпечне місце та пішов добровольцем до лав ТРО.
Брав участь у визволенні Херсона. Далі мужньо виконував свій військовий обов’язок на Бахмутському напрямку (н.п. Озарянівка), виконував бойові завдання в найгарячіших точках на сході країни.
Нагороджений «Знаком пошани» Міністерства оборони України 07.02.2023 р.
06.08.2023 року командир Віктор Омельченко під час виконання бойового завдання отримав надважке поранення – втрату обох нижніх кінцівок. У зв'язку із надскладними умовами на фронті, не зміг вчасно отримати медичну допомогу. Пізніше за його існування боролися лікарі Дніпра та Києва. Але травми та ускладнення виявилися несумісними з життям і 18.08.2023 року вірний солдат України помер. На момент смерті йому було 40 років — до 41-го дня народження він не дожив менше місяця.
Без свого захисника залишились мати, дружина та неповнолітній син.
Віктор заслужив вічної шани і поваги та відзначення високим званням за свою службу на вірність українському народові та захист рідної землі.
Віктор Омельченко народився 13 вересня 1982 року в місті Одеса. У 2000 році закінчив одеську середню школу № 47. Вступив до лав української армії, проходив службу в м.Болград у десантних військах, снайпер І розряду.
Після армії навчався в Одеському училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Одеській області. До 2013 року перебував на посаді помічника оперуповноваженого ВКР ОМУ. Закінчив у 2013 році Одеській державний університет внутрішніх справ і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Правознавство». До 2022 року працював у службі безпеки банківської установи.
З перших днів повномасштабного вторгнення Віктор Омельченко став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Перевіз родину – дружину з сином – у безпечне місце та пішов добровольцем до лав ТРО.
Брав участь у визволенні Херсона. Далі мужньо виконував свій військовий обов’язок на Бахмутському напрямку (н.п. Озарянівка), виконував бойові завдання в найгарячіших точках на сході країни.
Нагороджений «Знаком пошани» Міністерства оборони України 07.02.2023 р.
06.08.2023 року командир Віктор Омельченко під час виконання бойового завдання отримав надважке поранення – втрату обох нижніх кінцівок. У зв'язку із надскладними умовами на фронті, не зміг вчасно отримати медичну допомогу. Пізніше за його існування боролися лікарі Дніпра та Києва. Але травми та ускладнення виявилися несумісними з життям і 18.08.2023 року вірний солдат України помер. На момент смерті йому було 40 років — до 41-го дня народження він не дожив менше місяця.
Без свого захисника залишились мати, дружина та неповнолітній син.
Віктор заслужив вічної шани і поваги та відзначення високим званням за свою службу на вірність українському народові та захист рідної землі.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Хабарова Марина Ігорівна
24 травня 2024
2.
Сорока Марія Іванівна
24 травня 2024
3.
Левковський Віктор Вячеславович
24 травня 2024
4.
Пасічник Людмила Вікторівна
24 травня 2024
5.
Шибінська Мальвіна Володимірівна
24 травня 2024
6.
Колос Марина Михайлівна
24 травня 2024
7.
Шикер Анжела Сергіївна
24 травня 2024
8.
Матвійчук Наталя Петрівна
24 травня 2024
9.
Стець Аліна Миколаївна
24 травня 2024
10.
Кулик Інна Миколаївна
24 травня 2024
11.
Болох Світлана Леонідівна
24 травня 2024
12.
Куховаренко Анастасія Валеріївна
24 травня 2024
13.
Пестрикова Альона Юріївна
24 травня 2024
14.
Романенко Валентина Миколаївна
24 травня 2024
15.
Романенко Інна Юріївна
24 травня 2024
16.
Гогоша Юлія Едуардівна
24 травня 2024
17.
Калань Галина Ярославівна
24 травня 2024
18.
Михальчук Юлія Олександрівна
23 травня 2024
19.
Верзун Максим Володимирович
23 травня 2024
20.
Никонець Євгенія Іванівна
23 травня 2024
21.
Пухальська Карина Анатоліївна
23 травня 2024
22.
Ванцевич Вікторія Станіславівна
23 травня 2024
23.
Азаренкова Олександра Олександрівна
23 травня 2024
24.
Арцаблюк Вікторія Анатоліївна
23 травня 2024
25.
Василенко Інна Сергіївна
23 травня 2024
26.
Кушнірук Наталія Любомирівна
23 травня 2024
27.
Савельєва Оксана Іванівна
23 травня 2024
28.
Лашевич Любов Іванівна
23 травня 2024
29.
Степанишена Наталка Сергіївна
23 травня 2024
30.
Турчина Анастасія Сергіївна
23 травня 2024