№22/220340-еп
Присвоєння звання "Герой України" посмертно.
Автор (ініціатор): Полонська Каріна Михайлівна
Дата оприлюднення: 07 березня 2024
Шановний Пане Президенту!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму брату, молодшому сержанту, командиру минометного розрахунку 5 ОШБр, Полонському Артему Михайловичу, який відважно захищав нашу Батьківщину на Бахмутському напрямку, перебуваючи там майже безперервно на протязі 1,8 років та героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів.
Артем народився 27.05.1992 р в м. Києві. Він завжди був енергійною та активною людиною з дуже добрим серцем. Після того, як почалося повномасштабне вторгнення , Артем сам пішов до війскомату та записався до лав ЗСУ. Він казав, що не може спати спокійно, коли вбивають українських дітей.
20.02.2024 знаходячись на позиції, вони потрапили під артобстріл та всі були важко поранені. Коли за ними приїхала допомога, він, маючи безліч поранень нижніх кінцівок та дірку в животі, допомогав заносити інших хлопців в автівку та намагався всіх врятувати, в результаті чого сам загинув. Йому не вистачило всього лише 5 хвилин, щоб доїхати до кінцевого пункту призначення і він помер через значну крововтрату.
Можливо, якщо б він не намагався до самого кінця всіх рятувати, то і не втратив би стільки крові та сам би вижив. Але розумію, що він так не зміг би, бо завжди віддавав останнє, а в данному випадку - своє життя.
Артем всією душею хворів за Україну, був на 100% поглиблений у свою справу, робив її добре та дуже пишався своїм підрозділом.
Він ніколи не скаржився, завжди підтримував бойовий дух і заряджал їм всіх своїх побратимів.
Був сміливим, відважним, нескоренним та завжди всім допомогав. Він самий перший приходив на позицію і останнім її покидав.
"Таке відчуття класне, що їду туди, де мені моє місце. Я так скучив за "передком" та побратимами." - писав він мені якось в особистій переписці, коли повертався на фронт після вихідних. Він в прямому смислі слова поклав душу й тіло за нашу Свободу.
Ця петиція - це єдине, що я можу зараз зробити задля того, щоб вшанувати його пам'ять. І я впевнена, що для нього це дуже важливо, тому що він дійсно на 100% був відданий своїй справі.
Я прошу присвоїти йому почесне звання Герою України, тому що він насправді на це заслуговує. Він віддав своє життя заради того, щоб інші жили.
Вічна Світла пам'ять!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму брату, молодшому сержанту, командиру минометного розрахунку 5 ОШБр, Полонському Артему Михайловичу, який відважно захищав нашу Батьківщину на Бахмутському напрямку, перебуваючи там майже безперервно на протязі 1,8 років та героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів.
Артем народився 27.05.1992 р в м. Києві. Він завжди був енергійною та активною людиною з дуже добрим серцем. Після того, як почалося повномасштабне вторгнення , Артем сам пішов до війскомату та записався до лав ЗСУ. Він казав, що не може спати спокійно, коли вбивають українських дітей.
20.02.2024 знаходячись на позиції, вони потрапили під артобстріл та всі були важко поранені. Коли за ними приїхала допомога, він, маючи безліч поранень нижніх кінцівок та дірку в животі, допомогав заносити інших хлопців в автівку та намагався всіх врятувати, в результаті чого сам загинув. Йому не вистачило всього лише 5 хвилин, щоб доїхати до кінцевого пункту призначення і він помер через значну крововтрату.
Можливо, якщо б він не намагався до самого кінця всіх рятувати, то і не втратив би стільки крові та сам би вижив. Але розумію, що він так не зміг би, бо завжди віддавав останнє, а в данному випадку - своє життя.
Артем всією душею хворів за Україну, був на 100% поглиблений у свою справу, робив її добре та дуже пишався своїм підрозділом.
Він ніколи не скаржився, завжди підтримував бойовий дух і заряджал їм всіх своїх побратимів.
Був сміливим, відважним, нескоренним та завжди всім допомогав. Він самий перший приходив на позицію і останнім її покидав.
"Таке відчуття класне, що їду туди, де мені моє місце. Я так скучив за "передком" та побратимами." - писав він мені якось в особистій переписці, коли повертався на фронт після вихідних. Він в прямому смислі слова поклав душу й тіло за нашу Свободу.
Ця петиція - це єдине, що я можу зараз зробити задля того, щоб вшанувати його пам'ять. І я впевнена, що для нього це дуже важливо, тому що він дійсно на 100% був відданий своїй справі.
Я прошу присвоїти йому почесне звання Герою України, тому що він насправді на це заслуговує. Він віддав своє життя заради того, щоб інші жили.
Вічна Світла пам'ять!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Олійник Ольга Миколаївна
21 травня 2024
2.
Данильченко Оксана Петрівна
21 травня 2024
3.
Цап Любов Богданівна
21 травня 2024
4.
Кутас Елеонора Муратівна
21 травня 2024
5.
Хохліна Олена Михайлівна
21 травня 2024
6.
Генсіровська Юлія Юріївна
21 травня 2024
7.
Ярмаченко Ірина Михайлівна
21 травня 2024
8.
Буніч Анна Валеріївна
21 травня 2024
9.
Тоненчук Тетяна Ярославівна
21 травня 2024
10.
Серик Анна Вадимівна
21 травня 2024
11.
Дмитрук Мирослава Анатоліївна
21 травня 2024
12.
Цвик Мар'яна Михайлівна
21 травня 2024
13.
Федора Оксана Богданівна
21 травня 2024
14.
Коломоєць Катерина Олександрівна
21 травня 2024
15.
Франчук Тетяна Григорівна
21 травня 2024
16.
Триф'янчин Марія Дмитрівна
21 травня 2024
17.
Михайленко Олександра Петрівна
21 травня 2024
18.
Гичкало Оксана Валентинівна
21 травня 2024
19.
Гомонай Данієлла Вільгельмівна
21 травня 2024
20.
Лукащук Максим Олександрович
21 травня 2024
21.
Шинкаренко Анна Володимирівна
21 травня 2024
22.
Яворська Ольга Олександрівна
21 травня 2024
23.
Стеценко Ольга Олександрівна
21 травня 2024
24.
Под'ячева Олена Георгіївна
21 травня 2024
25.
Пацей Юлія Сергіївна
21 травня 2024
26.
Дуліба Анна-Марія Олексіївна
21 травня 2024
27.
Радчук Максим Ігорович
21 травня 2024
28.
Литвин Раїса Павлівна
21 травня 2024
29.
Беліменко Наташа Олександрівна
21 травня 2024
30.
Скиданчук Аліна Олегівна
21 травня 2024