Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте!
Я, Журавель Марина Анатоліївна, звертаюся до Вас з проханням розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) лейтенанту, командиру взводу вогневої підтримки, 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового взводу 95-ї ОДШБ (в/ч А0281) та моєму брату Івку Сергію Анатолійовичу, 04.07.1984 року народження. Сергій мужньо боровся за незалежність та суверенітет України та безпосередньо приймав участь у запеклих боях у найгарячіших точках лінії фронту.
Війна застала Сергія в м. Генічеськ Херсонської області, де він працював. Мужньо витримавши три місяці окупації, на свій страх і ризик, він вирвався з контрольованих Росією територій. Повернувшись додому, без вагань добровільно вступив до лав ЗСУ, щоб стати на захист Батьківщини. Пройшовши навчання і підвищення у званні, він увійшов до складу 95 ОДШБ, став командиром взводу та вірним товаришем для побратимів. У бій завжди йшов першим і виходив останнім. Мав велику повагу серед підлеглих та командування. Завжди вірно відстоював права бійців, був справедливим до всіх і до кожного.
Івко Сергій мав уламкові поранення, які отримав влітку 2023-го року. Та навіть після цих поранень він не зволікав повернутися до виконання бойових завдань. Вдома його чекали батько та матір, інваліди ІІ групи, та він все одно, маючи змогу залишитись вдома, мужньо йшов на захист нашої держави. Івко Сергій був нагороджений нагрудною відзнакою «Срібний Хрест» від В. Ф. Залужного.
Загинув Івко Сергій 14.02.2024 року, від тяжких поранень, які отримав 10.02.2024 року після виходу з бойового завдання. Вийшовши з лінії зіткнення, він роззосередив своїх підлеглих побратимів, щоб не було скупчення, а сам вийшов зустрічати авто, яке мало забрати їх до місця постійної дислокації. Саме в цей час ворог завдав авіаційного удару, від якого Сергій отримав несумісні з життям поранення. Він вберіг кожного свого підлеглого солдата, а сам, на превеликий жаль, загинув.
Я пишаюсь своїм братом, його незламністю та патріотизмом. Вважаю, що Івко Сергій Анатолійович – справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування памʼяті нашого Героя, адже він був мужнім, відважним, відданим і справжнім захисником України!
У Сергія залишилися син, дружина, батьки та сестра.
Він захищав нашу Україну від клятих нещадних російських військ, ризикуючи всім, та вони забрали життя у нашого Сергія! Його загибель – це непоправна втрата для родини та побратимів, адже він був вірною надією і опорою для всіх.
Низький уклін Герою. Вічна памʼять. Слава Україні!