Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) та ногородити орденом «Золота зірка» справжнього патріота, самовідданого та героїчного захисника нашої Батьківщини - старшого лейтенанта ЗСУ, командира 1 розвідувального взводу зведеної розвідувальної роти військової частини А4682 Беріла Артема Степановича (позивний «Шеф»).
Мій син Артем народився 10.08.2000 р. на Одещині, а з 2003 року проживав на Вінниччинні, де у 2014 році вступив на навчання до Тульчинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, оскільки з дитинства дуже мріяв бути військовим. У 2017 р. своє навчання на військового продовжив, вступивши до Харківського національного університету Повітряних Сил ім..І.Кожедуба на радіотехнічний факультет.
4 березня 2022 року, достроково закінчивши вищевказаний вуз через широкомасштабне вторгнення ворога-загарбника, отримав диплом про військову освіту й звання лейтенанта. Проте з перших днів війни, не вагаючись, мій син став на захист рідної Батьківщини. Його першими бойовими завданнями були оборона Харкова та зачистка міста від наслідків ворожих ракетних влучань.
У квітні 2022 року під час розподілу за спеціальністю Артем Беріл був призначений у військову частину на Волині, де його уже в травні призначають начальником радіолокаційної станції 153 Окремого Радіолокаційного Взводу й командирують на схід України у Запорізьку область.
Повернувшись через три місяці на Волинь, мій син вивчає питання переведення у військовий загін «Азов» - ІІІ - тю окрему штурмову бригаду. Пройшовши складний відбір, у кінці грудня 2022 року Артем Беріл вступив до лав полку «Азов» та у січні 2023 року відправився у зону бойових дій у Донецькій області. У листопаді 2023 року лейтенанта Артема Беріла за власним бажанням перевели у 1-й зведений розвідувальний батальйон 1-ої розвідувальної роти, призначивши його командиром взводу. У кінці грудня 2023 року у складі батальйону прибув у зону проведення бойових дій у Донецькій області.
27 січня 2024 року командиру 1 розвідувального взводу зведеної розвідувальної роти військової частини А4682 Берілу Артему присвоїли звання старший лейтенант. Про це він дізнався 2 лютого, про що одразу повідомив своїй родині, а ввечері цього ж дня 23-річний командир з побратимами відправився на чергове бойове завдання, з якого не повернувся.
Як повідомили, мій син загинув 4 лютого 2024 року у районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Взвод розвідників потрапив під шквальний танковий обстріл ворога-загарбника. На жаль, йому назавжди залишиться 23 роки...
За словами командира роти Дениса, Артем був дуже сміливим та відважним воїном. Завдяки таким Героям, як він, ми мужньо тримаємо оборону. Артем дуже хотів воювати, хотів у бойовий підрозділ, просився виконувати найважчі завдання. Він був людиною, на яку завжди можна було розраховувати, з якою було не страшно йти в найзапекліші бої.
Артем був добрим, світлим, справедливим, щирим, товариським, справжнім патріотом своєї Батьківщини. Він мріяв жити у вільній країні і до останнього був вірний військовій присязі та, як справжній воїн і патріот, віддав своє життя за можливість щасливого майбутнього у мирній, незалежній і його рідній Україні. Родина втратила люблячого сина, брата, внука.
Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боячись за своє життя, рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни.
Артем Беріл - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно). Вічна пам’ять та шана Герою!
З повагою мама Артема Катерина Беріл та вся родина.