Шановний пане Президенте України!
Звертаємося до Вас від імені дружини та дітей з проханням присвоїти почесне звання "Героя України"-посмертно моєму чоловіку Біленькому Руслану Степановичу 28.08.1990 р .народження .
З початку повномасштабного вторгнення пішов добровільно до військомату Святошинського району .06.04.2022 його прийняли до лав Збройних Сил України.
Частина А-4010 , 5 штурмова ,6 взвод ,2 рота .
Залишивши сім'ю , діток та рідних
Руслан вирушив на фронт боронити Україну ,захищати її суверенітет ,територіальну цілісність та недоторканість .
Маючи двох неповнолітніх синочкив ,він хотів ,щоб усі діти України жили в мирній та не залежній країні.
В черні 2022 році перший раз він потрапив на передову в Донецьк. Був танкистом та водієм механіком ,воював в Краматорське,Іванкове,Бахмуте вивозив с поля боя 300 та 200 хлопців. В липні був перший приліт по їхній машині і перша контузія .
Після цього ще було декілька контузій ,і осколочні поранення .Виходили на штурмові завдання ,був під фосфорними ракетами ,та газовими .
За відмінність був нагородженням відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного " Золотий хрест "
Також є грамоти і подяки також медаль ветерана війни
Мій чоловік Біленький Руслан Степанович ,мав намір перевестися на інструктором по виховній роботі та стати сержантом
02.03.2024 трагічно оберталося життя ,на полігоні стався серцевий напад .Забрали в шпиталь але не змогли врятувати життя.
Він відважно виконував свій обов'язок громадянина України,поклавши життя заради того щоб сім'я ,діти ,рідні та всі Українці мали не залежну країну.
Дуже багато спогадів він залишив у своїх побратимів з якими він воював опліч .
Останні півтора року він знаходився весь час на передовій ,захищав свою країну ,а з сім'єю бачився на превеликий жаль дуже мало .
Шановний пане Президенте цитуючи Ваші слова "КОЖЕН І КОЖНА З НАШИХ ГЕРОЇВ ,МАЄ САМОВІДАННО БОРОНИВ УКРАЇНУ ВІД РОСІЙСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ ,ХТО ЗВІЛЬНЯВ ЗЕМЛЮ ВІД ОКУПАНТІВ ТА ПОЖЕРТВУВАВ ЗАРАДИ СВОБОДИ СВОЇМ ЗДОРОВ'ЯМ АБО ЖИТТЯМ ,МАЄ БУТИ ГІДНО ВІДЗНАЧЕННИЙ
МИ ПОВИННІ ЗНАТИ ІМЕННА ВСІХ НАШИХ ГЕРОЇВ"
Мій чоловік Біленький Руслан Степанович 28.08.1990 р.
Залишив дружину вдовою ,і двох синів сиротами старшому 9 років ,молодшому 6 років .
Для нас ,рідних він завжди був ,є і буде Героєм!!!!
Але ми хочемо ,щоб він був Героєм не лише для нас ,але й для всієї України.
Він заслужив це ....ціною свого життя !