Шановний Пане Президенте!
Я, мама, свого сина Циби Петра Юрійовича 08.06.1997 року народження.
Прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння йому почесного звання Героя України (посмертно).
Молодому офіцеру 36 бригади, захиснику нашої Батьківщини молодшому лейтенанту, командиру 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини А 2777, яка перебуває у складі морської піхоти «КАТРАН» Цибі Петру Юрійовичу (08.06.1997 р.н.)
Закінчив школу із золотою медаллю.
Після школи успішно вступив до Білоцерківського НАУ на економічний факультет, паралельно навчанню у 2016 році підписав контракт на кафедру військової підготовки НУБІП України за програмою «Підготовки офіцерів запасу». Здобувши вищу освіту та звання молодшого лейтенанта.
Мав власну справу по ремонту автомобілів.
З перших днів повномасштабної війни допомагав ЗСУ, ремонтував автомобілі військовим.
22 червня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України, де брав активну участь у бойових діях на Донецькому та Херсонському напрямках. 4 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання повʼязаного із захистом Батьківщини отримав поранення не сумісні із життям у селі Пригірʼя Херсонської області.
Мій син від початку і до кінця своїх днів стояв на захисті нашої Батьківщини. Згідно виконуючи обовʼязки не тільки як командира, але як і людини його побратими зазначили, що він був справжнім воїном, людиною слова та мужності, зразком незламності та мужності духу. Усвідомлюючи, що на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу.
Петро загинув, відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, віддавши своє.
Він пожертвував собою заради Перемоги, у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всіх людей на рідній землі. Справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Вдома у нього залишилась мама.
Вічна памʼять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава усім хто боронить її! Слава Україні!