№22/222076-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно). Пане Президенте! Прошу Вас, присвоїти звання Герой України (посмертно) самовідданому захиснику нашої Батьківщини, солдату-гранатометнику 1 штурмового відділення, 1 штурмового взводу штурмової роти частини Т0950 Каві Тарасу Михайловичу (14.03.1983 р.н)
Автор (ініціатор): Кава Ярослав Тарасович
Дата оприлюднення: 22 березня 2024
Прошу підтримати петицію Героя України Кави Тараса Михайловича (14.03.1983 - 4.06.2023). Гранатометник 1 штурмового відділення, 1
штурмового взводу штурмової роти частини Т0950 загинув 4 червня під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині. Серце Воїна зупинилося від
осколкового поранення.
Він був Воїном фортеці Бахмут
За кілька днів в освітніх закладах громади продзвенить останній дзвінок. Та у Лесі і Ярослава Кави він буде іншим - з гірким розумінням того, що на нього більше ніколи не прийде ТАТКО.
Тараса Михайловича з с.Чесники не стало у перший
день Зелених свят - 4 червня під час бойового завдання, що виконував на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині.
Ще місяця тому він розповідав близьким про важкий бій під містом-фортецею. Про ворога, який
наблизився впритул, про те, як важко втримати
оборону... А потім радісно додав: «Ми не втратили жодного хлопця, жодної позиції. Всі - живі!».
І в цих, ключових, рядках «живі» читалося дещо більше - про рідність душ Захисника і «його хлопці», про те, як нестерпно тяжко переживав
кожну втрату побратима, про те, як не залишив
СВОЇХ після контузії 23 березня і як повернувся в стрій після осколкового поранення та госпіталізації
3 травня. Тільки-но встав на ноги і знову в пекло, до своїх, під Бахмут.
До лав ЗСУ мобілізований у свій день
народження - 14 березня 2022 року.
Проходив службу у військовій частині ТО950. Був гранатометником 1 штурмового відділення, 1 штурмового взводу штурмової роти.
28 лютого цього року солдата Тараса Каву у складі штурмового підрозділу спрямували у Бахмутський
напрямок.
Контузія 23 березня... Осколкове поранення та госпіталізації 3 травня... І тільки-но вставав на ноги, як знову до своїх - під Бахмут.
4 травня Тарас Кава відвідав Рогатинщину
востанне, щоб провести маму в останню дорогу, а
рівно через місяць не стало і його.
Він жодного дня цієї страшної війни не сумнівався в Перемозі і вірив, що повернеться додому.
ВІЧНА ПАМʼЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
штурмового взводу штурмової роти частини Т0950 загинув 4 червня під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині. Серце Воїна зупинилося від
осколкового поранення.
Він був Воїном фортеці Бахмут
За кілька днів в освітніх закладах громади продзвенить останній дзвінок. Та у Лесі і Ярослава Кави він буде іншим - з гірким розумінням того, що на нього більше ніколи не прийде ТАТКО.
Тараса Михайловича з с.Чесники не стало у перший
день Зелених свят - 4 червня під час бойового завдання, що виконував на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині.
Ще місяця тому він розповідав близьким про важкий бій під містом-фортецею. Про ворога, який
наблизився впритул, про те, як важко втримати
оборону... А потім радісно додав: «Ми не втратили жодного хлопця, жодної позиції. Всі - живі!».
І в цих, ключових, рядках «живі» читалося дещо більше - про рідність душ Захисника і «його хлопці», про те, як нестерпно тяжко переживав
кожну втрату побратима, про те, як не залишив
СВОЇХ після контузії 23 березня і як повернувся в стрій після осколкового поранення та госпіталізації
3 травня. Тільки-но встав на ноги і знову в пекло, до своїх, під Бахмут.
До лав ЗСУ мобілізований у свій день
народження - 14 березня 2022 року.
Проходив службу у військовій частині ТО950. Був гранатометником 1 штурмового відділення, 1 штурмового взводу штурмової роти.
28 лютого цього року солдата Тараса Каву у складі штурмового підрозділу спрямували у Бахмутський
напрямок.
Контузія 23 березня... Осколкове поранення та госпіталізації 3 травня... І тільки-но вставав на ноги, як знову до своїх - під Бахмут.
4 травня Тарас Кава відвідав Рогатинщину
востанне, щоб провести маму в останню дорогу, а
рівно через місяць не стало і його.
Він жодного дня цієї страшної війни не сумнівався в Перемозі і вірив, що повернеться додому.
ВІЧНА ПАМʼЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Штогрин Ірина Юріївна
30 травня 2024
2.
Дзюба Олександр Васильович
30 травня 2024
3.
Шуляр Світлана Михайлівна
30 травня 2024
4.
Локтєва Оксана Олександрівна
30 травня 2024
5.
Гулай Катерина Миколаївна
30 травня 2024
6.
Паляничко Юлія Борисівна
30 травня 2024
7.
Фісун Людмила Миколаївна
30 травня 2024
8.
Польова Галина Миколаївна
30 травня 2024
9.
Шендикевська Марія Миколаївна
30 травня 2024
10.
Потапов Віталій Анатолійович
30 травня 2024
11.
Міхєєв Володимир Вікторович
30 травня 2024
12.
Хіль Ірина Михайлівна
30 травня 2024
13.
Колодій Лідія Василівна
29 травня 2024
14.
Дідушко Марія Іванівна
29 травня 2024
15.
Зайка Оксана Іванівна
29 травня 2024
16.
Івасюк Адріана Віталіївна
29 травня 2024
17.
Власенко Світлана Василівна
29 травня 2024
18.
Щербак Ірина Леонідівна
29 травня 2024
19.
Жовнір Катерина Миколаївна
29 травня 2024
20.
Березовська Ірина Анатоліївна
29 травня 2024
21.
Веретюк Степан Сергійович
29 травня 2024
22.
Новодворська Юлія Володимирівна
29 травня 2024
23.
Олішевський Олег Васильович
29 травня 2024
24.
Щолок Володимир Сергійович
29 травня 2024
25.
Ксьондз Інна Володимирівна
29 травня 2024
26.
Лобко Тетяна Григорівна
29 травня 2024
27.
Закревський Роман Олександрович
29 травня 2024
28.
Корінець Світлана Вікторівна
29 травня 2024
29.
П'ятенко Олексій Андрійович
29 травня 2024
30.
Мардар Сергій Іванович
29 травня 2024