Шановний пане Президент! Я неповнолітній син Жуков Артем Євгенійович (04.11.2013 р.н.), полеглого воїна, хочу звернутися з проханням надати моєму татові звання Героя України (посмертно).

Шановний пане Президент!
Я неповнолітній син Жуков Артем Євгенійович (04.11.2013 р.н.), полеглого воїна, хочу звернутися з проханням надати моєму татові звання Героя України (посмертно).
Мій тато Жуков Євгеній Євгенійович, який народився 20.08.1989 року. На території Республіки Молдова, с. Мічуріна. Своє дитинство та підлітковий вік мій тато проживав на території нашої мальовничої держави України, у Вінницькій області в селі Серебринець, Могилів – Подільського району, де закінчив місцеву школу, після чого почав навчатися у Вінницькому ЦПТУ №1 та отримав професію автослюсара.
Після закінчення ЦПТУ мій тато Жуков Євгеній Євгенійович був призваний на строкову службу в Десну, де отримав звання молодшого сержанта.
Мій тато був дуже комунікабельною людиною та мав багато друзів та знайомих у своїх рідних краях, але доля склалася таким чином, що мій тато починаючи з 2012 року опинився в місті добра Біла Церква, де надалі познайомився з моєю мамою та вирішив залишитися тут. Почав працювати на виробництві гумових шин, покришок і камер ROSAVA TIRES, на посаді перезарядника складальних верстатів та вів активну участь у житті підприємства.
Починаючи з 2014 року мій батько все частіше почав говорити про військову службу, і ось коли я вже трохи підріс він нарешті вирішив розпочати свій військовий шлях, незважаючи на те, що я залишався з мамою, яка має фізичні обмеженні можливості (ДЦП). В жовтні 2020 року він був призваний на військову службу за контрактом Білоцерківським ОМВК та був прийнятий до лав 72-гої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців і відправився на навчання у знайомі для нього краї в Десну, де пройшов гідну підготовку та відправився в зону АТО, де боронив територіальну цілісність нашої держави у напрямку Донецької області.
Під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 мій чинив опір країні терористу на території Бучанського району, Київської області. Він мужньо вистояв це протистояння. І разом зі свої побратимами вирушив на Донеччину, де також мужньо та відважно приймав участь у бойових діях.
Разом зі своїми побратимами вони завжди працювали злагоджено та командою. Кожний свій крок тато намагався прорахувати. Мій тато був відважною людиною, і це підтверджується наявністю численних нагород від держави, які мій тато отримував. Мій тато мріяв про кар’єру військового, але нажаль не судилося…
Будучи вірним Військовій присязі 31.01.2024 мій тато, Жуков Євгеній Євгенійович, загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу н. п. Веселий Гай Покровського району Донецької області.
Для мене та його теперішньої дружини, великої родини це невимовна втрата, але я пишаюся тим, що мій тато до останнього подиху захищав нашу Державу. І назавжди залишиться в наших серцях, мужнім, відважним та хоробрим воїном та люблячим сином, чоловіком, та татом. Я пишаюся ним!!!
Прошу, Вас підписати дану петицію, адже тато поклав своє життя, заради того, щоб у нас були ранки, ми мали можливість відвідувати гуртки, для того щоб розвивалася спортивна сфера нашої держави, школи, щоб ми могли навчатися та мати гідний рівень знань, та працювати, щоб піднімати рівень економіки нашої держави. І щоб ми мали право на щасливе майбутнє, та світле радісне дитинство!!!.

Жуков Артем Євгенійович.