Шановний пане Президенте!
Я дружина молодшого сержанта Пясецького Дениса Григоровича, командира 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки, який загинув за нашу Батьківщину, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Веселе, Бахмутського району, Донецької області 10.01.2024 року, проявивши відвагу і мужність.
Мій чоловік служив 8 років у національній поліції міста Чернігова, за час служби в поліції перебував на різних посадах. У 2015 році під час забезпечення охорони публічного порядку біля будівлі Верховної ради України в м. Києві від вибуху гранати отримав осколкові поранення. За що був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в службі».
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України з 24 лютого приймав участь в обороні міста Чернігова. Після звільнення Чернігівщини за власним бажанням пішов служити до лав ЗСУ, щоб захищати нашу країну. Потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А-4219 та на посаді командира 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки вирушив боронити країну на сході України.
Він був дуже відповідальним і сміливим. За час служби неодноразово приймав участь в тяжких бойових зіткненнях з ворогом на Бахмутському напрямку. За що був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Кращий сержант». Його побратими зазначили, що він був справжнім командиром, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу.
02.01.24 року він пішов на своє останнє завдання з захисту країни та 10.01.2024 року отримав важке осколкове поранення під час артилерійського обстрілу по позиціях, де перебував зі своїм взводом, та загинув виконуючи бойове завдання. Йому було 34 роки і він із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, Українському народові та Україні.
Мій чоловік був хороброю і порядною людиною, турботливим сином, найкращим татом, люблячим чоловіком, надійним товаришем і братом.
Він дуже любив життя і мав багато планів і мрій, але більш за все він любив свою донечку і віддав своє життя, аби вона жила в мирній країні!
Я дуже пишаюсь своїм чоловіком. Він справжній Герой, який загинув за вільну Україну та мир і прошу Вас, пане Президенте, нагородити мого чоловіка, молодшого сержанта Пясецького Дениса Григоровича званням Герой України (посмертно).
Слава Україні! Героям Слава!