Звертаюсь до Вас, Пане Президент, із проханням присвоєння звання Герой України (посмертно) моєму Хресному Батькові, який загинув внаслідок артилерійського обстрілу в Донецькій обл., Краматорський р-н, нас. пункт. Іванківка.
Народився 11 червня 1986 р. в с. Пʼядики, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Навчався в Пʼядицькій ЗОШ І-ІIІ ст. з 1992 по 2003 роки.
Після закінчення школи, у 2003р. вступив до Коломийського політехнічного коледжу, який успішно закінчив у 2005 р. Мирослав дуже любив спорт та займався важкою атлетикою, де займав призові місця. Осінню 2006 р. був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у м. Миколаїв, у льотній частині, в роті охорони, де проявив себе дисциплінованим солдатом.
По завершенні служби з 2007 р. працював на будівництві. У 2009 р. одружився, звив сімейне гніздечко, де разом з дружиною Уляною виховували трьох дітей. З 2014 по 2017 р. проходив військову службу по частковій мобілізації в ЗСУ. Брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції в Донецькій обл.
Після завершення контрактної служби перебував у резерві. Але 24.02.2022 рік приніс у сімʼю горе і страждання. Мирослав з перших днів вирішив добровільно захищати Україну, вступивши до 77 батальйону 102 бригади ТРО. Був учасником воєнних дій на Донеччині, позивний «Абрикос», «Краснощокий».
Мирослав героїчно загинув 30 квітня 2022 р. під час артилерійського обстрілу завданого військовими формуваннями російської федерації, отримавши поранення, несумісні з життям, у Краматорському районі Донецької області. Мирослава було посмертно нагороджено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» та медаллю «Лицар бойового чину».
У воїна залишились: батьки, дружина Уляна , донечка Діанка, синочки Денисик та Демʼянчик та велика родина.