Присвоїти звання Героя України (посмертно) капітану Національної Гвардії України, офіцеру оперативного відділу штабу 12 бригади НГУ – ІВАНЮКУ ВАДИМУ ДМИТРОВИЧУ (10.12.1986 р.н.)

Шановний Пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) капітану Національної Гвардії України, офіцеру оперативного відділу штабу 12 бригади НГУ – ІВАНЮКУ ВАДИМУ ДМИТРОВИЧУ (10.12.1986 р.н.), який був відзначений кількома нагородами:
- медаллю «За оборону Маріуполя»;
- нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу»;
- медаллю «Учасник АТО» (відзнака Генштабу ЗСУ);
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Іванюк Вадим Дмитрович, киянин, народився 10 грудня 1986 року, ветеран полку «АЗОВ», капітан Національної гвардії України.
Свого часу здобув дві вищі освіти. Учасник Революції Гідності. З травня 2014 року – доброволець батальйону «АЗОВ». У складі цього військового формування Іванюк В.Д. брав безпосередню участь в антитерористичних діях щодо захисту незалежності, територіальної цілісності України, боронячи рідну землю від російсько-терористичних військ.
У лютому 2015 року став учасником успішної Павлопіль-Широкинської наступальної операції, в ході якої було звільнено 5 населених пунктів у східному напрямку від Маріуполя: Павлопіль, Широкине, Бердянське, Комінтернове (нині–Пікузи) та Лебединське. У ході бойових дій Іванюк В.Д отримав важку контузію, але не залишив позицію, показуючи приклад стійкості, мужності та самопожертви.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення офіцер оперативного відділу штабу 12 бригади НГУ – Іванюк Вадим Дмитрович – захисник Маріуполя та безпосередній учасник оборони маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь». З перших днів березня особисто брав участь в плануванні оборони ММК «Азовсталь», після якої сформував зведений підрозділ та висунувся на зовнішні рубежі в районі морського узбережжя (Лівобережний район міста, станція човнів, кафе «Наш куточок»), де особисто утримував вогневі позиції та тиск ворога на вогневе оточення. Підрозділ під командуванням Іванюка В.Д. непохитно утримував свою ділянку від наступу росіян більше двох тижнів. Знаходячись у напівоточенні не відступив, а навпаки, посилив тиск на ворога. Внаслідок проведених українськими силами, фортифікаційних робіт наземний штурм окупаційних військ не мав успіху. Численні спроби ворога захопити територію металургійного комбінату провалилися. Українські захисники, серед яких був Іванюк В.Д., ціною неймовірних зусиль і тактичних умінь відбивали атаки окупантів.
26 березня 2022 року ворожа авіація ракетним ударом поцілила у вогневу позицію українських оборонців, зокрема у позицію офіцера НГУ Іванюка Вадима Дмитровича – будівлю, у якій знаходився особовий склад, було знищено.
Ми пишаємось своїм сином, його мужністю і силою духу, адже далеко не кожна людина може подивитися смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, нехтуючи своїм життям, рятувати інших та стійко боротися за свободу рідної країни. Він віддав своє життя, маючи ще багато мрій і планів на власну родину, на щасливе майбутнє у вільній Україні.
Мій син був людиною з великим серцем, добрим, порядним, справжнім патріотом, що до останньої хвилини залишався вірним військовій присязі, своєму народу та Батьківщині.
Іванюк Вадим Дмитрович назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, справжнім Героєм, але було б справедливим закарбувати пам’ять про нього і його вчинки у державній нагороді – званні «Герой України».
Вічна пам'ять та шана Сину України! Слава незламним! Слава Україні!