Звертаюсь до Вас з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно)моєму батькові капітану поліції Рудому Сергію Андрійовичу , який загинув, захищаючи нашу Батьківщину від російських окупантів.

Рудий Сергій Андрійович, капітан поліції, інспектор-черговий чергової частини РПСПОП "Тернопіль" ГУНП в Тернопільській області.
Загинув 27 квітня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу міста Золоте Сєвєродонецького району Луганської області.
Рудий Сергій Андрійович народився 27 грудня 1977 року у селі Лошнів Теребовлянського району Тернопільської області. Після закінчення дев’ятирічки вступив до Тернопільського професійно-технічного училища №9. У 1995 році став курсантом факультету №2 Львівського інституту внутрішніх справ Національної академії внутрішніх справ. Свою службу в правоохоронних органах розпочав з посади оперуповноваженого карного розшуку, де відслужив дванадцять років. 2010 року Сергій звільнився з міліції, а вже через вісім років знову повернувся у стрій – став поліцейським взводу №3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль» Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
31 березня 2022 року Сергій Рудий у складі загону прибув на схід, де в цей вже несли службу побратими з роти патрульної поліції «Тернопіль».
- Місця дислокації вороги обстрілювали 24 години на добу. 27 квітня після обіду ворожий снаряд прицільно влучив у місце, де були побратими. Троє загинуло. Серед них і мій батько Сергій Рудий. За майже чотири роки його служби в роті він довів, що був професіоналом своєї справи, надійним побратимом, вірним товаришем. Кажуть, небо забирає найкращих. Такими були наші бійці, котрі до останнього подиху виконали свій службовий та громадянський обов’язок – захищали рідну землю».
Звістка про смерть Сергія приголомшила усіх, хто його знав. Не вірилося не тільки рідним. Сусіди, друзі, товариші не йняли віри, що не стало такої доброї та щирої людини.
«Чому цей світ покидають найкращі !!!»
Капітан поліції Сергій Рудий загинув, коли йому було лише 44. Але навіть за цей недовгий земний шлях він залишив по собі багато добрих справ та щирих спогадів.

Життєлюб, оптиміст, людина, котра випромінювала позитив і поруч з якою інші почувалися спокійно.
«Коли 24 лютого розпочалася війна, тривога була у всіх, ми не знаходили собі місця. А тато заспокоював: все буде добре, не хвилюйтеся, війна скоро закінчиться. Збираючись в останнє у своєму житті «відрядження» на фронт, він переконував усіх, що скоро повернеться, як завжди. Але…»
27 квітня зателефонував дуже рано, сказав, що у нього все добре. Тривоги не було. А далі почалися телефонні дзвінки. Всі щось не договорювали. Лише вечері я дізналася , що тата більше немає».

У пам’яті, у спогадах, у снах – лише там оживає для рідних усміхнений і мовчазний Сергій, котрий, як і тисячі інших захисників, не роздумуючи, пішов боронити свою батьківщину, аби в його рідних, в його донечки було майбутнє.
Мій БАТЬКО Рудий Сергій Андрійович справжній Герой!
Який заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно)
Уклін та шана герою !
Слава Україні !