Шановний пане Президент! Я дружина Палій Лідія Олегівна, загиблого воїна Палій Юрія Миколайовича 14.09.1983 року народження. Хочу звернутися до Вас з проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно).

Шановний пане Президент!
Я дружина Палій Лідія Олегівна, загиблого воїна Палій Юрія Миколайовича 14.09.1983 року народження. Хочу звернутися до Вас з проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно).
Мій чоловік Юрій Миколайович народився в місті Біла Церква, Київської області. Своє дитинство та підлітковий вік проживав в м. Біла Церква, де закінчив ВПУ № 9 та здобув професію електромонтера. Мав дуже багато друзів, яким завжди приходив на допомогу в скрутні часи.
В 2001 році був призваний ОМВК Білоцерківського району Київської області на строкову службу в Десну, де отримав посаду командир танку та військове звання молодшого сержанта. Під час проходження служби був вірний Військовій Присязі та сумлінно виконував накази свого командування.
Від спільного шлюбу маємо неповнолітню доньку Палій Злату Юріївну, яка народилася 09.08.2016 року. Юрій завжди був турботливим батьком та чуйним, коханим чоловіком.
Мій чоловік працював на меблевому підприємстві, на посаді складальник меблевих конструкцій, і завдяки цьому зробив вклад в економіку нашої держави.
Після початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, Юрій не міг залишитися осторонь, і щоб ми з донькою та всі інші жителі нашої незалежної держави мали можливість на світле, мирне та щасливе майбутнє мій чоловік прийняв рішення, що також стане на захист територіальної цілісності України.
У лютому місяці 2022 року, Юрій пішов добровольцем до ТЦК Білої Церкви, де його направили на проходження ВЛК, і за висновком комісії, постановили, що придатний до військової служби, з подальшими інструкціями.
І вже у березні 2023 на підставі Наказу Президента України №59\2023 був призваний на військову службу до в\ч А 4740, де прийняв Військову Присягу на вірність Українському народові, і в подальшому був переведений до в\ч А 7015 механіком водієм 01 квітня 2023 року. Надалі свій військовий шлях Юрій продовжив у в\ч А 117194 і займав посаду командира танку. Де сумлінно служив народу України та стояв на захисті нашої суверенної Держави. Під час того як перебував в зоні бойових дій, Юрій був відзначений нагородою учасника бойових дій, чим показав, що він мужній, незламний воїн для всієї України.
Останні місяці мій чоловік та батько моєї дитини ніс службу на посаді командира танку 1 танкового взводу 3 танкової роти 1 танкового батальйону військової частини А 7015, де стояв на захисті Донецької області.
Його побратими, завжди були впевненні у своєму командирі, ніколи не боялися йти з Юрієм на виконання бойових завдань, адже він чітко ставив цілі та доносив їх своїм побратимам. І взагалі весь особовий склад, з яким перебував мій чоловік під час захисту Донецької області, пишалися його патріотизмом та відданістю, і завдяки цьому Юрій здобув велику повагу серед особового складу.
Але нажаль не судилося Юрію дожити до перемоги, і вже 09 січня 2024 року наша велика родина, отримала сумну звістку про те, що Юрій загинув будучи вірним Військовій Присязі, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу у районі н.п. Торське Донецької області.
Це є невимовно болючою втратою для мене як дружини, адже у нас залишилася неповнолітня донька, для якої це також дуже великий біль, адже кожна дитина хоче зростати та відчувати батьківську любов. У Юрія також залишилися батьки та сестра, яким він допомагав, і як відомо, що кожній мамі та татові досить тяжко переживати втрату своїх дітей.
Моя свідомість і досі не може прийняти цю звістку, але одне я точно розумію, що мій коханий чоловік назавжди залишиться «Незламним Сином України!!!» Я пишаюся тим, що доля мені подарувала, такого мужнього та відданого, коханого чоловіка !!!
Прошу, Вас підписати дану петицію, адже Юрій поклав своє життя, заради того, щоб у нас були ранки, ми мали можливість продовжувати та планувати своє життя, і відбудовувати нашу Незламну матінку Україну, адже ми непереможні!!! І разом ми Сила України!!!!
Палій Лідія Олегівна.