Присвоєння звання "Герой України" (посмертно)

Пане Президенте!

Звертаюся до Вас з проханням про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату, стрільцю - зенітнику зенітного ракетного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини А7015 Захарченку Олександру Олександровичу (02.10.1974 р.н.), який проживав у с.Глибоке Халимонівського старостинського округу Бахмацької міської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області,

Олександр з перших днів повномасштабного вторгнення неодноразово звертався до Бахмацької міської ради , до ТЦК у місті Бахмач щоб його взяли до лав ЗСУ, та через те що він у свій час проходив строкову службу у морському флоті і що не мав особистої зброї, його не взяли навіть до територіальної оборони. Але це його не зупинило - він почав їздити у Ніжин в ТЦК з проханням взяти його до ЗСУ, і все таки добився свого. Він був дуже радий і дуже пишався тим, що його 16.11.2022 року мобілізували. Ще більше натхнення додало йому те, що його направили на навчання у Черкаську область на стрільця - зенітника. Він просто марив тим що буде нищити ворожі дрони та ракети. Після навчань він разом зі своїми побратимами з автоматом в руках із честю та гідністю боронив цілісність нашої держави у Соледарі, Бахмуті. Мужньо виконуючи свій військовий обов'язок, 14.05.2023 року, за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання ним бойових завдань у складі військової частини А7015, внаслідок відбиття атаки противника в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, Олександр отримав тяжке вогнепальне осколкове проникаюче поранення живота з пошкодженням товстої та тонкої кишок, гемоперитенеум, яке за прогнозами медиків з самого початку було не сумісним з життям. Але дякуючи його побратимам, які винесли його з поля бою, та наданій вчасно медичній допомозі, він був евакуйований для подальшого лікування. Лікувався довгий час, йому було проведено 6 операцій. Та мабуть йому все таки не судилося жити... І наш захисник, вірний син нашої рідної України помер 28.09.2023 року, віддавши своє безцінне життя за Україну, за її свободу і незалежність.

За словами побратимів він був вправним і мужнім воїном, користувався повагою і авторитетом, його енергія і завзятість заряджали їх, він був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем та побратимом.

Я пишаюся своїм чоловіком. Він був істинним патріотом нашої держави, прикладом для багатьох тих, хто ще й досі вагається у прийнятті рішення на користь захисту нашої Батьківщини.

Пане Президенте, від свого імені, від імені побратимів мого чоловіка, від імені односельців прошу Вас підтримати петицію та присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) солдату Захарченку Олександру Олександровичу.

Нашому Герою назавжди 49 років.

Слава Героєві України!

Слава Україні на віки вічні!