№22/223328-еп
Прошу підтримати та підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату, водію 41окремої механізованої бригади ,2 механізованого батальйону, протитанкового взводу, військова частина А 4576, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.,який загинув 21.01.2024 р. населений пункт Піщане, Куп'янський район, Харьківська область , під час виконання бойового завдання.
Автор (ініціатор): Горобченко Олена Русланівна
Дата оприлюднення: 02 квітня 2024
Горобченко Олександр Олександрович, народився в Білгород-Дністровському районі, село Кочкувате , Дивізійської територіальної громади.
В 2010 році, після завершення навчання в девʼятому класі загальноосвітньої школи приїхав до Ізмаїла до технікума, де вчився на механіка – автівки увійшли в його життя в ранньому дитинстві: батько-шофер посадив сина за кермо, коли тому не виповнилось і десяти рочків. Навчання продовжив у Києві – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Своє кохання зустрів в Ізмаїлі – майбутня дружина вчилась на педагогиню. 2015 року народилась родина, потім – донька та трохи пізніше - син. Олександр весь свій час віддавав родині, професії та автівкам, працював на підприємстві водієм (розвозив продукти), не відмовляв друзям у допомозі, волонтерив, донатив.
16 березня 2023 року Україна призвала його на захист рідної землі від російської навали. Після навчання військовій справі опинився в районі проведення бойових дій. Був водієм – вивозив поранених та загиблих побратимів.
Був нагороджений відзнакою Командувача військ оперативного командування «Південь».
…Його чекали вдома на початку лютого – він збирався у відпустку.
Але повномасштабна воєнна агресія росії проти України перекреслила плани та мрії…
При виконанні завдання (їхав вивозити поранених) водій протитанкового взводу 2 механізованого батальйону солдат Олександр Олександрович Горобченко, вірний військовій присязі та українському народові, віддав за нашу спільну Перемогу над ворогом найдорожче – власне життя.
Ми втратили найріднішу людину, двоє дітей залишилися без найкращого тата, батьки втратили єдиного сина. Сильний, мужній, веселий.
Війна забирає найкращих…
Вічна пам’ять і вічна слава Українському Воїну, який до останнього подиху захищав рідну Україну і кожного з нас!
.
Пане Президент, я Горобченко Олена Русланівна, прошу Вас підтримати мою петицію та присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям слава!
В 2010 році, після завершення навчання в девʼятому класі загальноосвітньої школи приїхав до Ізмаїла до технікума, де вчився на механіка – автівки увійшли в його життя в ранньому дитинстві: батько-шофер посадив сина за кермо, коли тому не виповнилось і десяти рочків. Навчання продовжив у Києві – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Своє кохання зустрів в Ізмаїлі – майбутня дружина вчилась на педагогиню. 2015 року народилась родина, потім – донька та трохи пізніше - син. Олександр весь свій час віддавав родині, професії та автівкам, працював на підприємстві водієм (розвозив продукти), не відмовляв друзям у допомозі, волонтерив, донатив.
16 березня 2023 року Україна призвала його на захист рідної землі від російської навали. Після навчання військовій справі опинився в районі проведення бойових дій. Був водієм – вивозив поранених та загиблих побратимів.
Був нагороджений відзнакою Командувача військ оперативного командування «Південь».
…Його чекали вдома на початку лютого – він збирався у відпустку.
Але повномасштабна воєнна агресія росії проти України перекреслила плани та мрії…
При виконанні завдання (їхав вивозити поранених) водій протитанкового взводу 2 механізованого батальйону солдат Олександр Олександрович Горобченко, вірний військовій присязі та українському народові, віддав за нашу спільну Перемогу над ворогом найдорожче – власне життя.
Ми втратили найріднішу людину, двоє дітей залишилися без найкращого тата, батьки втратили єдиного сина. Сильний, мужній, веселий.
Війна забирає найкращих…
Вічна пам’ять і вічна слава Українському Воїну, який до останнього подиху захищав рідну Україну і кожного з нас!
.
Пане Президент, я Горобченко Олена Русланівна, прошу Вас підтримати мою петицію та присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кліментьєва Віталія Віталіївна
02 липня 2024
2.
Фесянова Ірина Анатоліївна
02 липня 2024
3.
Грищук Тетяна Олександрівна
02 липня 2024
4.
Ситнік Тетяна Василівна
02 липня 2024
5.
Семак Наталія Богданівна
02 липня 2024
6.
Кусовська Наталя Олександрівна
02 липня 2024
7.
Вороніна Юлія Євгеніївна
02 липня 2024
8.
Нонко Яніна Сергіївна
02 липня 2024
9.
Мацапура Олена Василівна
02 липня 2024
10.
Данчевська Юліана Миронівна
02 липня 2024
11.
Карпенко Вікторія Андріївна
02 липня 2024
12.
Семененко Галина Володимирівна
02 липня 2024
13.
Нев'язана Алла Анатоліївна
02 липня 2024
14.
Свистун Лілія Анатоліївна
02 липня 2024
15.
Ковшун Світлана Вікторівна
02 липня 2024
16.
Коваль Марина Сергіївна
02 липня 2024
17.
Дяченко Марина Олександрівна
02 липня 2024
18.
Романюк Анастасія Ігорівна
02 липня 2024
19.
Євич Діана Володимирівна
01 липня 2024
20.
Литвиненко Олександр Олександрович
01 липня 2024
21.
Кедрич Параска Миколаївна
01 липня 2024
22.
Дроздова Софія Семенівна
01 липня 2024
23.
Даниловських Владислава Вадимівна
01 липня 2024
24.
Бойчук Аліна Романівна
01 липня 2024
25.
Субота Вікторія Олександрівна
01 липня 2024
26.
Яценюк Вікторія Євгеніївна
01 липня 2024
27.
Деменюк Марина Василівна
01 липня 2024
28.
Братан Олена Володимирівна
01 липня 2024
29.
Душинова Надія Мирославівна
01 липня 2024
30.
Пікалова Альона N/a
01 липня 2024