Прохання присвоїти звання Герой України (посмертно) молодому але такому відважному сину нашої країни Дмитрові Смику, який виконав свій обов’язок Громадянина України і до останнього був вірний своїм побратимам та державі. Дмитрові назавжди-20!

Пане Президенте!

Від імені батьків, родини, друзів та всіх, хто знав Дмитра, просимо Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) молодому але такому відважному сину нашої країни Дмитрові Смику.

Смик Дмитро Олександрович народився 19.06.2002 року в м. Сарни, до 9 класу навчався ЗОШ №2 (зараз Ліцей №2), після чого вступив до Олевського професійного училища, де здобув професію Столяра-паркетника у 2020 році.

У свої 18 років пішов на контрактну службу та 1 березня 2021 року прийняв військову присягу на вірність народу України. Військову підготовку проходив у Навчальному центрі Десна, Чернігівської обл., після чого був зарахований до 24 ОМБР 1 механізований батальйон 2 рота, на посаду Старший солдат, Старший стрілець.

До повномасштабної був учасником АТО.

На початку повномаштабної війни, Дмитра з побратимами було направлено в с. Золоте, Луганської області, тримати рубежі. Де під час бойвого завдання, Дмитро побачив в далекозір, що наближається ворожа ДРГ «вагнерівці», він без зайвих вагань, взявся за кулемет і почав відстрілювати ворога, вдалося взяти двох полонених та врятувати побратимів.

Після доукомплектації 24 ОМБР направили на Миколаївський напрямок. Відомо, що прешу лінію оборони ворога було відтіснено на другу під Миколаєвом. Також виконував бойові завдання під Бахмутом та від Лисичанська до Миколаєва майже по всій лінії фронту. А загалом, багато хлопець не розповідав батькам, щоб не хвилювались.

Нагороди:
-Орден за Мужність ІІІ ступеня ім. перезидента В.Зеленського посмертно 8.11.23 (№743) знак оредена №389887;
-Орден «Хрест Героя» №0732 від 21.12.23 Посмертно від Громадської спілки Всеукраїнське Обєднання «Ми Українці»;
-Медаль «Ветеран війни» за життя.

Під час бойового завдання в селі Любомирівка, Миколаївсткої обл., де їх з 3-х сторін накрила ворожа артилерія, шансів вижити у Дмитра не було. Загинув 31 серпня 2022 року. Дмитрові назавжди-20!

Перебуваючи у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко, незважаючи на свій молодий вік. Був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Побратими говорили про Дмитра, що така людина зустрічається вкрай рідко.
Дмитро відважно виконав свій обов’язок Громадянина України і до останнього був вірний своїм побратимам та державі, був нескорений та сильний духом, щирою та доброю людиною. Віддав він своє життя за мир і спокій неньки України, хоч мав багато планів на майбутнє. У нього залишились батьки та двоє молодших братів.

"Ми пишаємося своїм Сином-Героєм" - кажуть батьки. Він був і є справжнім Героєм, адже майже щоночі Дмитро сниться матері та хвилюється за Україну.
Смик Дмитро Олександрович-справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду «Герой України» посмертно.

Уклін та шана Герою!
Вічна пам’ять!
Слава Україні!