№22/223582-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно)військовослужбовцю збройних сил україни,сержанту Дячуку Леоніду Івановичу.
Автор (ініціатор): Дячук Людмила Адамівна
Дата оприлюднення: 05 квітня 2024
Пане Президенте!
До Вас звертаються дружина, діти,родичі загиблого воїна Дячука Леоніда Івановича.
Просимо присвоїти звання"Герой України"(посмертно)військовослужбовцю Збройних сил України 68 Окремої Єгерської бригади,головному сержанту 3 батальйону 7 роти 1 взводу Дячуку Леоніду Івановичу 1975 р.н.
З початком повномаштабного вторгнення він повернувся в Україну з-за кордону і вже 6 березня 2022 року став на захист своєї країни(в/ч А-4056),аби дати їй шанс залишитися незалежною державою.
Майже 2 роки воював на нульових позиціях, без ротацій, він з честю виконав свій обов'язок громадянина, до останнього дня залишаючись вірним військовій присязі у служінні українському народові і Україні.
Спочатку півтора року воював на Донецькому напрямку під Вугледаром у розвідроті,був командиром групи,пройшов бої за Павлівку,Благодатне.Виконував найважчі завдання,в тому числі і у тилу ворога,завжди виводив своїх хлопців з найскладніших ситуацій.
Потім у складі своєї бригади, на посаді головного сержанта 3 батальйону 7 роти 1 взводу почав виконувати бойові завдання на Луганському напрямку.Воював під н.п.Надія та Нововодяне, де 16 січня 2024 року і загинув.Відбиваючи безперервні ворожі атаки, отримав травму несумісну з життям.
Країна втратила патріотичного,відданого, справжнього свого Сина.Сміливого, хороброго, стійкого, витривалого Воїна.Виваженого,з великою силою волі, незламним характером бойового сержанта.Він був прикладом для молодих і кожен, хто воював з ним пліч-о-пліч казав,що такі командири зустрічаються вкрай рідко.За ці якості був нагороджений командиром бригади відзнакою "Хрест воїна-єгеря 1 ступеня.
Для нас,рідних,його загибель стала великою втратою, бо він був опорою, порадником, підтримкою з золотими руками і добрим серцем.Ніколи не скаржився, що йому тяжко, підтримував і заспокоював нас.
Це-- дворічна історія Одного з Тих, Хто заслуговує на найвищу державну нагороду--"Герой України"(посмертно).
Важливо для нас,щоб його нащадки знали про його бойовий шлях,розуміли ціну незалежності і пам'ятали тих, хто її виборював.
Уклін та шана Героям!
Вічна пам'ять.
Слава Україні!
До Вас звертаються дружина, діти,родичі загиблого воїна Дячука Леоніда Івановича.
Просимо присвоїти звання"Герой України"(посмертно)військовослужбовцю Збройних сил України 68 Окремої Єгерської бригади,головному сержанту 3 батальйону 7 роти 1 взводу Дячуку Леоніду Івановичу 1975 р.н.
З початком повномаштабного вторгнення він повернувся в Україну з-за кордону і вже 6 березня 2022 року став на захист своєї країни(в/ч А-4056),аби дати їй шанс залишитися незалежною державою.
Майже 2 роки воював на нульових позиціях, без ротацій, він з честю виконав свій обов'язок громадянина, до останнього дня залишаючись вірним військовій присязі у служінні українському народові і Україні.
Спочатку півтора року воював на Донецькому напрямку під Вугледаром у розвідроті,був командиром групи,пройшов бої за Павлівку,Благодатне.Виконував найважчі завдання,в тому числі і у тилу ворога,завжди виводив своїх хлопців з найскладніших ситуацій.
Потім у складі своєї бригади, на посаді головного сержанта 3 батальйону 7 роти 1 взводу почав виконувати бойові завдання на Луганському напрямку.Воював під н.п.Надія та Нововодяне, де 16 січня 2024 року і загинув.Відбиваючи безперервні ворожі атаки, отримав травму несумісну з життям.
Країна втратила патріотичного,відданого, справжнього свого Сина.Сміливого, хороброго, стійкого, витривалого Воїна.Виваженого,з великою силою волі, незламним характером бойового сержанта.Він був прикладом для молодих і кожен, хто воював з ним пліч-о-пліч казав,що такі командири зустрічаються вкрай рідко.За ці якості був нагороджений командиром бригади відзнакою "Хрест воїна-єгеря 1 ступеня.
Для нас,рідних,його загибель стала великою втратою, бо він був опорою, порадником, підтримкою з золотими руками і добрим серцем.Ніколи не скаржився, що йому тяжко, підтримував і заспокоював нас.
Це-- дворічна історія Одного з Тих, Хто заслуговує на найвищу державну нагороду--"Герой України"(посмертно).
Важливо для нас,щоб його нащадки знали про його бойовий шлях,розуміли ціну незалежності і пам'ятали тих, хто її виборював.
Уклін та шана Героям!
Вічна пам'ять.
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Щербина Катерина Петрівна
02 липня 2024
2.
Зданівська Оксана Іванівна
02 липня 2024
3.
Свистун Лілія Анатоліївна
02 липня 2024
4.
Ковшун Світлана Вікторівна
02 липня 2024
5.
Сергійчук Наталія Олександрівна
02 липня 2024
6.
Пустільнік Руслан Олексійович
02 липня 2024
7.
Трібе Тетяна Іванівна
02 липня 2024
8.
Перхун Тарас Ігорович
02 липня 2024
9.
Дудяк Анна Олегівна
02 липня 2024
10.
Замана Любов Петрівна
02 липня 2024
11.
Лупей Віта Сергіївна
02 липня 2024
12.
Самчук Вікторія Миколаївна
02 липня 2024
13.
Крило Вікторія Леонідівна
01 липня 2024
14.
Степанова Дарина Олегівна
01 липня 2024
15.
Пагуба Ірина Сергіївна
01 липня 2024
16.
Войтович Діана Василівна
01 липня 2024
17.
Семенчук Катерина Петрівна
01 липня 2024
18.
Трекущенко Олена Миколаївна
01 липня 2024
19.
Євпат Галина Михайлівна
01 липня 2024
20.
Ільчук Ольга Олексіївна
01 липня 2024
21.
Оргіян Ксенія Сергіївна
01 липня 2024
22.
Нестеренко Маргарита Іванівна
01 липня 2024
23.
Ільків Ольга Ярославівна
01 липня 2024
24.
Вербовецька Лілія Миколаївна
01 липня 2024
25.
Пономарьов Сергій Михайлович
01 липня 2024
26.
Шмигельська Людмила Сергіївна
01 липня 2024
27.
Шатман Людмила Миколаївна
01 липня 2024
28.
Домашовець Галина Василівна
01 липня 2024
29.
Сидорук Юрій Леонідович
01 липня 2024
30.
Лисаченко Лідія Анатоліївна
01 липня 2024