Присвоєння звання Героя України (посмертно) Романову Вадиму Миколайовичу.

Автор(ініціатор): Скучко Світлана Анатоліївна .
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно),моєму синочку, військовослужбовцю Збройних сил України Романову Вадиму Миколайовичу 23.11.1999 р.н.
Мій син, добровільно пройшов військову службу у військовій частині А3211,з 10.10.2019 по 08.04.2021 р.,де здобув кваліфікацію спеціаліста- гранатометника,має сертифікат,з цієї частини маю подяку за сина.Коли почалася війна Вадим в квітні 2022 р. звернувся до командування військової частини А4104 з питання призову на військову службу за мобілізацією до 142 роти охорони військової частини А4104,28.10.2022 р.начальнику Запорізького обласного ТЦК та СП м.Запоріжжя від в/ч А4104,за номером 148/9/48/994/., надійшло звернення про те,що командування військової частини А4104 має можливість розмістити вказаного військовослужбовця запасу на вакантній посаді старшого водія відділення охорони взводу 142 роти А4104,ВОС-124702А,шпк"старший солдат",ТР-6.Він так мріяв потрапити туди,де була військова служба.Не розумію,що сталося,але після співбесіди в ТЦК,мій син вирішив підписати контракт з в/ч А1302,і 2.03.2023 року підписав контракт на три роки, добровільно.Він завжди говорив:"якщо не я,то хто?"
З 2.03.2023 р.на добровільній основі підписав контракт,з 28.03.2023 р.навідник 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону, військової частини А1302.Захищав територіальну цілісність України від російських окупаційних військ,виконував бойові завдання при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України на Бахмутському напрямку Донецької області .
Незважаючи на свій юний вік,завжди був,відповідальним,справедливим,сміливим,всім допомагав,вселяв оптимізм та підбадьорював.Мав повагу серед побратимів.Мав багато планів та мрій на життя,його чекала кохана дівчина,навіть не встиг одружитися,про що теж так мріяв,обручка залишилася в коханої подарована їм на спогад тепер ...Мій син був дуже гарною людиною,чуйною,доброю,співчуваючою,чемною,відважною,навіть коли траплялися трагедії в нашому м.Оріхів,де і зараз гинуть люди,намагався допомогати,як морально,так і матеріально.Там під Бахмутом в нього був улюблений пес,якого він брав з собою на завдання.Але страшна звістка прийшла від побратимів 31.10.2023 року,що о 22.30 30.10.2023 р.під час переміщення поблизу вогневої позиції,яка знаходиться біля с.Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області,виконуючи бойове завдання,по квадрациклу в якому знаходився Романов Вадим Миколайович (мій синочок) військами російської федерації було застосовано ПТРК,пряме влучання.Цілих тяжких,скорботних п'ять місяців ми всі чекали на його повернення,не можливо було винести його з поля бою,це така біль утрати,що словами не передати.І нарешті 2.04.2024 р.моя дитина вже отримала спокій в Запоріжжі,поблизу рідної домівки, назавжди відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок,в бою за Україну, за її свободу і незалежність.
Для нас Він вже герой,йому назавжди 23 роки,але хочу,щоб пам'ять про нього залишилась назавжди,він цього заслуговує.Щоб люди пам'ятали та поважали,що ця людина віддала найцінніше,що було -життя.Дуже прошу Вас пане Президенте,не залиште нашу петицію без уваги.