ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ !!! Прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Пінчуку Юрію Сергійовичу, моєму чоловікові, батькові маленької донечки, якій 2,5 рочки, молодший сержант, старший водій роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону Військової частини А2167, 72 бригади імені Чорних Запорожців,позивний «Гарик» Юрій Пінчук народився в Київській області с.Неграші 27.12.1992 р.
У 2015 році, прямо зі строкової служби, мобілізувався до лав ЗСУ. Понад рік служив у зоні АТО-ООС у складі 53-ї окрема механізована бригада.
До захисту України під час повномасштабного вторгнення Юрій Пінчук став 24 лютого 2022 року у складі 72-ї бригади. Старший водій роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Бойовий шлях – звільнення Київщини, далі – всі гарячі точки на сході України. Бахмут, Вугледар, Авдіївка…
У річницю звільнення села Мощун із рук Президента Володимира Зеленського отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Юрій усе життя мешкав у рідному селі, у великій родині. Батьки Любов і Сергій виховали п’ятьох дітей: доньку Альону і чотирьох синів – старшого Юрія, молодших Олександра, Максима, Ярослава. Також Юрій зустрів на Донеччині свою другу половинку Наталію,після цього переїхавши в Київську обл.. одружилися в 2017 році. Юрій, працював водієм-далекобійником, був дуже працьовитим та відповідальним до своєї роботи. У 2021 році у подружжя Наталії та Юрія народилася довгоочікувана донечка Злата, яка пам’ятатиме тата лише по фото…Востаннє Юрій був удома та тримав на руках доньку в грудні 2023 року – мав коротку відпустку.
21 березня 2024 року в районі н.п. Костянтинопільське Покровського району, Донецької області, де Юрій разом із побратимами ніс бойове чергування, ворог атакував з повітря керованою авіаційною бомбою.
Юрію Пінчуку назавжди 31 рік.