Шановний пане Президенте!
Ми рідні та друзі, звертаємося до Вас з проханням, розглянути питання присвоєння почесної нагороди державного Ордену "За мужність" ІІІ ступеня(посмертно) військовослужбовцю, навіднику зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу вогневої підготовки військової частини А 7297 - Музалевському Івану Анатолійовичу 10.03.1989 р.н.
Іван виконував бойове завдання й знаходився на позиціях в районі населеного пункту Торське Донецької області, де отримав поранення несумісне з життям від обстрілу з танку ворожих сил РФ. Тоді ж 26 жовтня 2022 року загинув Іван Музалевський, батько двох синочків та донечки(яка народилася після загибелі тата).
Прошу всіх небайдужих долучитися і підписати петицію присвоєння почесної нагороди державного Ордену "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) Музалевському Івану Анатолійовичу????????
Іван завжди приходив на допомогу, ніколи не скаржився, що йому важко; був справжнім, щирим та вірним товаришем для дружини, батьків, дітей та побратимів; його доброті й ентузіазму не було меж. Усе його попереднє життя свідчило про здатність стати Героєм. Народився він 10 березня 1989 року в м. Києві. У перший день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у Територіальну оборону Києва й після звільнення Києва вирішив продовжити шлях військового вступивши до лав Збройних Сил України. Став навідником роти вогневої підготовки. На час загибелі йому виповнилося 33 роки. Мав багато друзів. Цінив й любив Україну, дружину, дітей, друзів, своїх батьків – Анатолія Івановича й Наталію Костянтинівну, яким був підтримкою й надійною опорою. Захоплювався авіацією, якій й присвятив 9 років свого життя, пропрацювавши в ДП "Антонов" на посаді інженера-конструктора. Знищення ворожими військами Росії літака Ан-225 "Мрія" для Івана стало непоправною втратою.