№22/224802-еп
Присвоєння звання Героя України посмертно
Автор (ініціатор): Мироненко Тетяна Володимирівна
Дата оприлюднення: 22 квітня 2024
Шановний пане Президенте України!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України посмертно моєму синові,солдату гранотометнику Кокуріну Вадиму Володимировичу 28.03.1990р.н. Який захищав нашу рідну Батьківщину з 2021 року,у 81 окремої штурмової бригади,122 батальйону.
Повномаштабну війну Вадим зустрів на Луганщині, де і загинув 20.03.2022 року від отриманих поранень несумісних з життям, під час виконання бойових завдань в м.Рубіжне, Луганської області.
Вадим виріс в багатодітній сім'ї, щоб потрапити до строкової служби, яка була його мрією, з хлопцями кожного дня ходили до воєнкому. Про наших хлопців писали даже в міській газеті.
В житті він залишив слід, як добра людина, яка співчувала чужій біди. Був рятівником у ДСНС, ремонтував будинки, які руйнували окупанти. Працював у Червоному Хресті.
А у 2021 здійснив свою мрію, знов пішов у лави ЗСУ.
Мій син віддав життя за всіх нас, щоб ми жили у гарному світі, за вільну Батьківщину та спокій нашої України. У нього було ще багато планів на життя, де залишив свого єдиного сина без татка. Він заслуговує на почесне звання Героя України посмертно.
Уклін та шана усім загиблим Захисникам нашої Держави! І вдячна повага Вам пане Президенту!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України посмертно моєму синові,солдату гранотометнику Кокуріну Вадиму Володимировичу 28.03.1990р.н. Який захищав нашу рідну Батьківщину з 2021 року,у 81 окремої штурмової бригади,122 батальйону.
Повномаштабну війну Вадим зустрів на Луганщині, де і загинув 20.03.2022 року від отриманих поранень несумісних з життям, під час виконання бойових завдань в м.Рубіжне, Луганської області.
Вадим виріс в багатодітній сім'ї, щоб потрапити до строкової служби, яка була його мрією, з хлопцями кожного дня ходили до воєнкому. Про наших хлопців писали даже в міській газеті.
В житті він залишив слід, як добра людина, яка співчувала чужій біди. Був рятівником у ДСНС, ремонтував будинки, які руйнували окупанти. Працював у Червоному Хресті.
А у 2021 здійснив свою мрію, знов пішов у лави ЗСУ.
Мій син віддав життя за всіх нас, щоб ми жили у гарному світі, за вільну Батьківщину та спокій нашої України. У нього було ще багато планів на життя, де залишив свого єдиного сина без татка. Він заслуговує на почесне звання Героя України посмертно.
Уклін та шана усім загиблим Захисникам нашої Держави! І вдячна повага Вам пане Президенту!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Цірценс Людмила Миколаївна
22 липня 2024
2.
Целюх Віта Валеріївна
22 липня 2024
3.
Осадченко Наталія Михайлівна
22 липня 2024
4.
Семенович Дарія Іванівна
22 липня 2024
5.
Калашніков Дмитро Ігорович
22 липня 2024
6.
Матвійчук Альона Олегівна
22 липня 2024
7.
Петренко Людмила Анатоліївна
22 липня 2024
8.
Ногачевська Тетяна Олександрівна
22 липня 2024
9.
Телюк Ірина Василівна
22 липня 2024
10.
Рибачук Тетяна Анатоліївна
22 липня 2024
11.
Будз Христина Тарасівна
22 липня 2024
12.
Ярчак Лідія Миколаївна
22 липня 2024
13.
Дикуша Ірина Вікторівна
22 липня 2024
14.
Джанагаєва Лейла Джанагаївна
22 липня 2024
15.
Ланько Інна Володимирівна
22 липня 2024
16.
Марцук Наталія Вікторівна
22 липня 2024
17.
Юрченко Ксенія Сергіївна
22 липня 2024
18.
Лещишин Аліса Олександрівна
22 липня 2024
19.
Жучко Ганна Василівна
22 липня 2024
20.
Яворська Людмила Іванівна
22 липня 2024
21.
Динник Ірина Андріївна
22 липня 2024
22.
Самойленко Наталія Олексіївна
22 липня 2024
23.
Тяла Лідія Любомирівна
22 липня 2024
24.
Вовк Олена Іванівна
22 липня 2024
25.
Щукіна Елла Сергіївна
22 липня 2024
26.
Поліщук Альона Валеріївна
22 липня 2024
27.
Шпілька Світлана Михайлівна
22 липня 2024
28.
Якушко Яна Сергіївна
22 липня 2024
29.
Загородник Ольга Сергіївна
22 липня 2024
30.
Бучковська Ірина Романівна
22 липня 2024