Шановний пане Президенте! Прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) хороброму, відважному захиснику нашої Батьківщини, солдату навіднику 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, Шуляку Руслану Анатолійович у, 17.01.1980 року народження.
Перспективний, щирий та відвертий Руслан вступив на захист Батьківщини, вірність Українсьму народу 06.01.2023 року, ніс гідно та відважно. Він був відповідальним бійцем, вірним другом та опорою для побратимів, найкращим для рідних. Мав два поранення, одне із них важке.
Але нажаль мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 11.11.2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, але тіло Руслана не зразу дістали з поля бою, а лише через 3 місяці його привезли до рідного дому!
Руслан був улюбленим чоловіком, люблячим батьком, дбайливим сином та братом, опорою, надією та підтримкою для всієї родини.
Був добрим і надійним другом, побратимом. Це був чоловік із "золотим серцем", який завжди посміхався і радів життю. Сім'я і всі хто знав Героя, пишаються його незламністю, патріотизмом, відданістю до останньої секунди свого життя рідній Батьківщині, хоча мав ще стільки нездійснених планів і мрій, які, на жаль, уже ніколи не здійсняться.
Ми вважаємо, що нагорода Руслану Анатолійовичу по праву заслуговує на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно). А найголовніше, ця нагорода важлива для його дітей та для найменшої 3-річної Євочки, щоб завжди пишалися та несли пам'ять про батька Героя.
Нашому Герою назавжди 43!
Глибока повага та безмежна подяка всім захисникам, які віддали життя за Батьківщину!
Слава Героям, які й надалі захищають нашу матір-Україну!