Шановний пане президенте!!!
Я донька людини з великої літери- Володимира Павловича Мельниченка.
Народився тато - 12.06.1972 року. Зростав добрим, допитливим хлопчиною. Навчався у школі.
Військову службу розпочав з січня 1991 року по 2004 р.
З 31 березня 2016 по 2017 рік був мобілізований на захист країни від російського агресора.
З початком повномасштабного вторгнення Володимир Мельниченко був призваний по мобілізації 06.02.2024 року. Мав звання штаб-сержант. Був командиром 2-го механізованого відділення 2 механізованого взводу 10 механізованої роти 4 батальйону.
Побратими відгукуються тільки гарними словами за тата.
11.04.2024 року серце тата Володимира зупинилось в лікарні м. Слов’янська від чисельних поранень внаслідок артилерійського обстрілу ворога.
Володимир був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій службовий обов’язок, віддав за мир в Україні найцінніше – власне життя. Оберігаючи мене(доньку), двох внучат, батька й матір, рідних, кожну людину. За що всі рідні вдячні, за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.
Назавжди в памʼяті він залишиться світлою людиною, яка вміла любити, дбати та допомагати.
Тато заслуговує на найвищу державну нагороду "Герой України".
Прошу Вас присвоїти Мельниченко Володимиру Павловичу звання "Герой України" посмертно.