Про присвоєння звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Яценку Олександру Володимировичу (19.05.96), який загинув при виконанні бойового завдання по захисту України

Шановний пане президенте!

Родина загиблого військовослужбовця звертається до Вас з петицією про присвоєння посмертно звання Героя України непересічному бійцю 127 окремої бригади територіальної оборони – молодшому сержанту Яценко "Шустрому" Олександру.

Олександр Володимирович Яценко народився 19 травня 1996 року. Його військовий шлях розпочався у травні 2017 року. Він пройшов строкову службу в армії у складі в/ч 3035 Національної гвардії України у м. Слов'янськ, Донецької області. Приймав участь в АТО та ООС з червня по жовтень 2017 року. Протягом служби добре себе зарекомендував у вивченні військової справи, отримав звання молодшого сержанта. Завершив строкову службу у листопаді 2018 році та почав працювати за цивільною спеціальністю в автосервісі Харкова.

У березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення рф, він добровільно вступив до лав територіальної оборони у складі 127 окремої бригади. Був призначений командиром мінометної батареї. Олександр брав участь в обороні Харківщини, виконував бойові задачі в районі Питомника. Завжди працював на першій лінії фронту.

Восени того ж року він поїхав до Бахмута. Там досяг значних успіхів у знищенні ворожих сил, майстерно наводив крупнокаліберний міномет. Під його керівництвом батарея знищила велику кількість окупантів та спинила багато штурмів. Олександр тримав оборону протягом всієї зими та вийшов з міста в останній день евакуації.

Влітку 2023 року поїхав на ротацію до Сумської області. Він проходив тренування та ділився бойовим досвідом з новобранцями.
У вересні знову був направлений на найгарячіший напрям. Зранку 20 вересня, поблизу села Новодарівка, Запорізької області, Олександр разом з побратимами їхав на автомобілі з метою пошуку позицій для стрільби. Потрапив під вогонь ворожого танку та загинув на місці.

Олександр воював за принципом: "Ніхто, крім нас". Він завжди добровільно йшов у найбільш небезпечні вилазки, шукав нові позиції та працював під ворожим вогнем. Сміливість та завзятість в бою зробила його відомим серед побратимів. Для нього головним пріоритетом було життя своїх бійців, за якими він доглядав, як батько. Ніколи не погоджувався евакуюватись чи виходити з небезпечної зони без них.

Протягом військової служби Олександр отримав багато нагород, а саме:
1) Медаль "За оборону рідної держави";
2) Медаль "За військову службу Україні";
3) Почесний нагрудний знак "Золотий хрест";
4) Нагрудний знак "Почесна відзнака 127 окремої бригади територіальної оборони ІІ ступеня";
5) Нагрудний знак "Знак пошани".

У загиблого залишилась вагітна дружина. 7 листопада 2023 року вона народила сина - Яценко Артема Олександровича, який вже ніколи не побачить рідного батька.

Враховуючи весь викладений бойовий шлях, всі зразкові та професійні дії, нагороди та неодноразове вчинення сміливих вчинків, просимо ініціювати перед Комісією державних нагород та геральдики питання про внесення Подання на нагородження Яценка Олександра Володимировича званням Героя України (посмертно), погодити відповідне Подання, та видати Указ про присвоєння звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка» родині воїна.