Шановний пане Президент!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння Ордену «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно), солдату Збройних Сил України Лепесію Володимиру Васильовичу, який народився у місті Київ 06.12.1968 року та все життя жив у рідній столиці.
24 лютого 2022 року, в свої 53 роки, маючи дружину, матір, єдину дочку, Володимир приймає рішення йти визволяти Україну. Не чекаючи на повістку, він, владнавши особисті справи, 15 березня прибув до ТЦК Святошинського району міста Києва та вступив добровольцем до лав ЗСУ.
Служив у військовій частині А1619, 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка на посаді водія бойової машини відділення взводу протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону управління.
16 липня 2023 року в 9 годин ранку був останній дзвінок дружині: «Ми виконали завдання, але потрібно повернутись. Є ще робота... Я сумую. Як ти там сама справляєшся... Чекай дзвінка. Люблю»
Близько 11 години дня поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області, на спостережному посту «Реал», в наслідок мінометного обстрілу з боку військ противника, отримав численні поранення, несумісні з життям. Хотів жити, намагаючись ще декілька хвилин зупинити кров з вже відбитої лівої руки за допомогою турнікету.
Справжній чоловік, надійний товариш, він в свої роки не ховався за спини молодих, дужих та досвідчених. На війні немає посад - на війні є наказ «ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ». І він з честю його виконав.
Мав позивний «ТЕСТЬ», так як всі хлопці хотіли познайомитись з його красивою дочкою…
Товариші по службі згадують його як справжнього бійця, надзвичайно сильну і сміливу людину. Людину - для якої честь і справедливість завжди були на першому місці. Він із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Загинув син, чоловік, батько. Це велика та непоправна втрата для всіх нас.
Ми всі пишаємось ним, його незламністю та патріотизмом. Для всіх родичів та друзів, всіх хто його знає, він справжній Герой.
Патріот - це той хто не роздумує, а йде і боронить свій народ. Тільки завдяки таким як він сьогодні Україна існує та бореться за свою незалежність.
Сподіваємось, що держава та уряд теж належним чином відзначить його подвиг, його самопожертву. Він заслуговує на державну нагороду Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам'ять і шана всім Героям, які віддали своє життя за Україну! Слава всім, хто боронить та захищає Україну! Слава Україні!