Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини,
солдату обслуги 2 артилерійського розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї аеромобільного батальйону військової частини А0284 Васюрі Юрію Миколайовичу (08.07.1974 р.н.).
Юрій був добровольцем, вступив до лав Збройних Сил України 30 червня 2022 року. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави на Донецькому напрямку.
Загинув Васюра Юрій Миколайович 13 березня 2024 року від ушкоджень внаслідок військових дій від вибухів та осколків поблизу населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області.
Юрій відважно виконував свій обов’язок громадянина України до останнього подиху. Останній удар серця воїна був за нашу Україну, український народ, його історію та культуру, за майбутнє своєї та інших сімей, за мирне небо і за справедливість. Він був людиною скромною, духовною, високоморальною, принциповою, з неймовірною силою волі і з безмежною любов'ю до України. Такою людиною з якої вчать брати приклад. Казав, що йде захищати не задля нагород, високих звань чи слави, а заради миру, історичної справедливості. Він був відважним воїном, що ніколи не скаржився на біль чи втому. І в найстрашніші обстріли, коли дійсно було дуже страшно, він йшов перший виконувати поставлені завдання, а за ним набиралися сміливості й інші. Юрій Миколайович завжди казав, що така робота і її треба виконувати, хтось же повинен це робити.
Я пишаюся своїм Батьком. Він був не просто зразковим сім'янином, громадянином, воїном, він був, є і буде Героєм. І я знаю, що він дуже хотів жити, мав безліч планів на майбутнє, мрій, але разом з цим готовий був на будь-який ризик. Васюра Юрій Миколайович заплатив найвищу ціну - своє життя за всіх українців і заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Для родини Васюри Юрія Миколайовича є вкрай важливим бачити, що держава цінує та не забуває про своїх громадян, які здатні до жертовності для загального блага. Людина живе доти, доки її пам'ятають. Тому вшанування пам'яті Героїв є важливим та справедливим, особливо тоді, коли історію України пишуть українці. Останніми словами Батька при прийнятті рішення піти на війну були: " Не тримай мене біля своєї спідниці, я чоловіком хочу бути. Мені соромно, коли діти гинуть. Відпусти. В мене самого діти і мені болить".
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!