Шановний Пане Президенте Володимир Олександрович! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно)моєму чоловікові,старшому сержанту, командира машини штурмового взводу, штурмової роти штурмового батальйону|||-окремої штурмової бригади ЗСУ,Миронюку Сергію Сергійовичу

Я, Миронюк Анна Володимирівна, дружина старшого сержанта Миронюка Сергія Сергійовича, командира відділення - командира машини штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 3 окремої штурмової бригади ЗСУ, прошу присвоїти звання Героя України моєму загиблому чоловікові. Страшна війна забирає найкращих.

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Миронюку Сергію Сергійовичу, 31.12.1984 р. н.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він добровільно пішов захищати нашу землю, хоч і мав право не йти у лави Збройних сил, бо мав трьох маленьких діток. Однак відчуття відповідальності за майбутнє своїх дітей, своєї сім’ї та, зрештою, і країни не залишило у нього жодних вагань у правильності свого вибору.
Свій бойовий шлях розпочав у складі добровольчого з’єднання, яке брало участь у бойових діях під час оборони м. Київ та в інших операціях на Київщині впродовж березня-квітня 2022 року.
04.2022 вступив до лав ЗСУ у підрозділ Сил спеціальних операцій – полк ССО «Азов-Київ». У його складі до кінця серпня 2022 року виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку фронту. Неодноразово відзначався в боях, за що отримав заслужену повагу від командування та побратимів. Зі слів побратимів, став для них безсумнівним авторитетом. За нього говорили його вчинки. Наприклад, у липні 2022 року, коли воював поблизу населеного пункту Зелене Поле, він запропонував штурм противника, яких постійно їх обстрілював. Зібрав групу таких самих відчайдух. Все розвідали, продумали. Сам очолив штурмову групу, і без втрат змогли захопити у росіян укріплення. А потім ще кілька тижнів успішно утримували відбите у ворога. На честь Сергія позиція була названа його позивним – «Мирон».
У вересні 2022 року Миронюк Сергій Сергійович вступив до лав щойно створеної військової частини А4638 – 3 окремої штурмової бригади. Після завершення її комплектування з 09.01.2023 року брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку поблизу населених пунктів Андріївка, Кліщіївка, Біла Гора, Часів Яр, уздовж каналу Сіверський Донець-Донбас. Він командував відділенням, яке тримало, як він сам розповідав журналістам, оборону на найбільш небезпечній позиції «Суми». Щодоби він з побратимами відбивали більше 10 штурмів вагнерівців. Хлопці розповідали, що кожної своєї атаки на «Суми» росіяни зазнавали утрат убитими та пораненими в кількості 40-55 осіб. Сергій зумів організувати надійну оборону і надихнути побратимів на бій. В умовах майже безперервних штурмів переважаючого в чисельності ворога хлопці утримували ввірену позицію майже 14 діб. В останньому бою на «Сумах» Сергія було поранено. Однак він відмовився покидати товаришів, продовжив вести бій. За підтвердженими даними, у тому бою особисто знищив більше 10 солдатів російської армії. Підпускав їх лижче до себе, а потім закидував їх гранатами і вражав їх зі своєї зброї. Підрозділ, яким командував Миронюк Сергій Сергійович, відіграв одну з вирішальних ролей у стриманні російського наступу та стабілізації фронту, де стояв його батальйон. Це дало змогу переформатувати наші сили і підготуватись до контрнаступу в травні-вересні 2023 року.
За його сміливість, рішучість, ініціативність та командирські якості, проявлені у січневих боях 2023 року, Миронюк Сергій Сергійович 14 березня 2023 був нагороджений державною нагородою – медаллю «За військову службу Україні».
Починаючи з 06.05.2023 року, Сергій зі своїми бійцями – неодмінні учасники майже всіх штурмових операцій уздовж каналу Сіверський Донець-Донбас. Він безпосередньо доклав багато зусиль, щоби його взвод став одним із найкращих штурмових підрозділів бригади. Кожного бойового виходу Сергій Миронюк, очолюючи штурмові групи, досягав більших результатів, ніж очікувалось під час планування операцій. Сотні метрів звільненої землі, десятки захоплених ворожих позицій, десятки й десятки знищених противників, полонені. І все це за мінімальних власних втрат штурмових груп, очолюваних Сергієм.
Його бойові успіхи та успіхи його підрозділу стали легендарними і не могли бути непоміченими військовими журналістами. Про нього робили матеріали у «Фактах», на YouTube-каналі Юрія Бутусова і в інтернет-виданні «Цензор», кількох західних виданнях. На його честь писали вірші. Навіть у його батальйоні, відзначаючи успіхи і завзяття Сергія, бійці жартували, що створять фан-клуб Мирона. А сам він отримав неофіційний статус «ас штурму».
24.07.2023 Сергій вийшов на останнє бойове завдання поблизу населеного пункту Олександро-Шультине та каналу. Після успішного виконання наказу отримав розпорядження про зачистку ще однієї ворожої позиції. Разом зі своєю групою він зайшов в окопи росіян, де ворог влаштував засідку. У ближньому стрілецькому бою він знищив 2 росіян. У момент, коли у ворожому окопі прикривав собою побратима, зазнав кульових поранень у шию, несумісних з життям.
Миронюк Сергій Сергійович загинув…
У пам’ять про свого командира побратими назвали свій взвод на його честь - «Мирон». І це свідчить, що Сергій для своїх товаришів був більше, ніж командир та просто побратим.
Сергій хотів, щоб ця клята війна скоріше закінчилася перемогою України, і він нарешті приїхав до своїх дітей. Сергій творив історію сьогодення. Він і є історією.
Під час одного з інтерв’ю він казав: «От тому в лихі години ми завзяті, вперті, бо для вільної людини рабство гірше смерті.»
Він боровся з ворогом до останнього подиху та віддав найцінніше – своє життя. Щоб ми жили під мирним небом.
Миронюк Сергій Сергійович справжній Герой, який заслуговує на державну нагороду орден «Золота Зірка» та звання Героя України посмертно.
Вічна пам'ять Герою! Ніколи не забудемо! Назавжди в серцях!
Слава Україні!