Присвоєння звання Героя України (посмертно) лейтенантові Хрупчику Романові Миколайовичу

Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) захисникові нашої Батьківщини, лейтенанту Хрупчикові Роману Миколайовичу (12.06.1995 р.н.) командирові 1 стрілецького взводу 2 роти 37 окремого стрілецького батальйону військової частини А4069 60 окремої механізованої Інгулецької бригади 11 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
Роман був мобілізований 25 січня 2023 року. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої Держави на Сумському та Донецькому напрямках. Останні бойові розпорядження виконував у складі 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади. За героїзм був нагороджений відзнакою Президента України «За Оборону України». За рік служби із рядового солдата став лейтенантом – нескореним офіцером, який понад усе на світі любив Україну.
27 березня 2024 року під час бойового завдання, де він був старшим штурмової групи, Роман потрапив під мінометний обстріл поблизу с. Терни Краматорського району Донецької області, внаслідок чого він отримав уламкове поранення черевної порожнини та верхньої кінцівки з ушкодженням внутрішніх органів. За допомоги вірних побратимів виходив під обстрілами кілька кілометрів з пораненням до зони евакуації, в ньому було багато волі до життя. Попри невтішні прогнози лікарів, боровся всупереч усьому, роблячи надзусилля, але 19 квітня 2024 року серце нашого Героя зупинилося.
Перебуваючи у зонах активних бойових дій, він ніколи не втрачав віри у нашу Перемогу, докладав максимум зусиль до її наближення. Завжди підтримував високий моральний та бойовий дух у взводі, був товариським та добрим, стійким і відданим, завжди готовим допомогти. Зі слів побратимів – був дуже справедливим командиром, здатним підтримати, не зважав на дрібні непорозуміння і завжди був опорою. Офіцерська сміливість, мужність та стійкість не покидали його увесь пройдений шлях війни.
Свобода, незалежність, світле майбутнє донечки, спонукали бути безстрашним, щоб захистити та вберегти. Вічна пам’ять житиме у наших серцях. Усі, хто його знав, переживають непоправну втрату доброї і світлої людини, патріота і воїна, який доводив свої життєві переконання та цінності - діями. Я пишаюся своїм чоловіком, а донька – Батьком-Героєм. Батьком з великої літери.
На превеликий жаль, не буде можливості у нашого Героя побачити жадану Перемогу. Роман віддав найцінніше за нас із вами, за вільну Україну та Перемогу, - він віддав своє ЖИТТЯ, а нездійснене, на жаль, лишиться нездійсненним.
Хрупчик Роман Миколайович справжній Герой, який заслуговує на найвищу Державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою.
Вічна пам’ять!
Слава Україні!