Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шемигону Богдану Станіславовичу

Шановний пане Президент!

Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, моєму батьку - водію 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А0501 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка молодшому сержанту Шемигону Богдану Станіславовичу.

Народився Шемигон Богдан в селі Чемужівка Зміївського району Харківської області 28.06.1974 р. у багатодітній сім'ї. Майбутній Герой був добрим помічником своєї родини, вже після закінчення восьмого класу школи пішов працювати на Зміївський машинобудівний завод, йому тоді було лише 15 років. У день свого народження у 1992 році мого батька призивають на строкову службу до лав Збройних Сил України, а вже у цивільному житті він опановує професію водія. До повномасштабного вторгнення російських окупантів на території України працював автомеханіком, у колег і керівництва користувався великою повагою.

З 26 лютого 2022 року мій батько Шемигон Б.С. був у числі перших добровольців і вже з 01 березня 2022 року став у стрій на захист територіальної цілісності і незалежності України. З честю та гідністю він разом зі своїми побратимами став щитом та стіною на шляху окупантів, ціллю яких було, і нажаль є, повне знищення української державності та національних традицій нашої Батьківщини.
Більше року Богдан Шемигон мужньо й відважно виконував покладені на нього бойові задачі, на фронті йому знадобилися його професійні навички висококласного водія. Він разом із бойовими побратимами знаходився у самому пеклі на землі, де й прийняв свій останній бій 11 березня 2023 року.
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за незалежність Україну, її свободу загинув поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області.

Мій батько Шемигон Богдан відважно, як справжній Герой, виконував свій військовий обов’язок громадянина України, віддав за свободу нашої країни душу й тіло. До останнього подиху він був вірний своїй Державі, побратимам та населенню України. Був нагороджений медаллю “За оборону міста-героя України Харкова”, нагороджений посмертно відзнакою 92 ОМБ “За оборону Харкова” та почесним нагрудним знаком “Сталевий хрест”.

Він був нескореним та сильним духом, душею компанії та мав багато друзів. Виконуючи обов’язки військовослужбовця Збройних Сил України ніколи не казав як йому важко, завжди вірив в перемогу України і робив все можливе і неможливе для цього, стверджував, що перемога у цій війні буде лише за Україною.

Я пишаюся своїм ГЕРОЄМ! Він людина з великої літери та приклад для багатьох громадян. Мій батько віддав найдорожче – власне життя за нас, за вільну Україну, за мир та світле майбутнє для кожного з нас, хоча він і мав ще багато планів та мрій, проте для нього незалежність, процвітання та мир в України були найголовнішим в цей страшний для нас всіх час.

Шемигон Богдан Станіславович справжній відважний ГЕРОЙ, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).

Назавжди в строю!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!