№22/226706-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату на імʼя Романок Іван Романович
Автор (ініціатор): Філімончук Богдана Володимирівна
Дата оприлюднення: 21 травня 2024
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Фурсенко Данііл Дмитрович
21 серпня 2024
2.
Кузь Світлана Ярославівна
21 серпня 2024
3.
Личман Дарина Сергіївна
21 серпня 2024
4.
Сініпостол Оксана Геннадіївна
21 серпня 2024
5.
Мельник Ольга Сергіївна
21 серпня 2024
6.
Джигар Олександр Валентинович
21 серпня 2024
7.
Марченко Євгенія Анатоліївна
21 серпня 2024
8.
Островська Надія Вікторівна
21 серпня 2024
9.
Музика Ольга Миколаївна
21 серпня 2024
10.
Шевчук Ірина Василівна
21 серпня 2024
11.
Щербина Олена N/a
21 серпня 2024
12.
Харчук Владислава Миколаївна
21 серпня 2024
13.
Коваленко Валерія Валеріївна
21 серпня 2024
14.
Ломако Марія Михайлівна
21 серпня 2024
15.
Федоренко Тетяна Сергіївна
21 серпня 2024
16.
Барабаш Вікторія Вікторівна
21 серпня 2024
17.
Широкова Єлизавета Сергіївна
21 серпня 2024
18.
Штонда Тетяна Іванівна
21 серпня 2024
19.
Гузь Катерина Іванівна
21 серпня 2024
20.
Норой Тетяна Сергіївна
21 серпня 2024
21.
Зикіна Ірина Ігорівна
21 серпня 2024
22.
Вороньчак Наталія Ярославівна
21 серпня 2024
23.
Кукуруза Ірина Володимирівна
21 серпня 2024
24.
Пупченко Ангеліна Валеріївна
21 серпня 2024
25.
Сорко Любов Василівна
21 серпня 2024
26.
Конюховська Олександра Мирославівна
21 серпня 2024
27.
Венгерчук Ірина Григорівна
21 серпня 2024
28.
Йощенко Вікторія Вікторівна
21 серпня 2024
29.
Горецька Лілія Юріївна
21 серпня 2024
30.
Дроботенко Анастасія Володимирівна
21 серпня 2024