№22/226770-еп
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої країни, Денисюк Денису Ігоровичу.
Автор (ініціатор): Денисюк Дмитро Ігорович
Дата оприлюднення: 22 травня 2024
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої країни, Денисюк Денису Ігоровичу, 24.07.1988 р.н., командир 3-го зенітного ракетного відділення, 2-го зенітного ракетного взводу, 1-ї зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-
артилерійського дивізіону, військової частини 3057, Національної Гвардії України, 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».
Під час повномасштабної війни пішов добровольцем до військомату.І вже з 25.02.2022 року боронив Україну від окупантів у лавах ЗСУ. Перші дні війни стояв в охороні летовища «Бориспіль», потім перевівся до полку «Азов». З боями пройшов Запорізьку, Донецьку, Луганську область.
Побратими дали йому псевдо – «Денвер», як місто у США, його ще інакше називають «містом на висоті», точнісінько, як Денис – завжди перший і завжди на висоті…
Денис, був доброю, позитивною і оптимістичною людиною, вірним другом, хоробрим братом, люблячим татусем, рідним сином, коханим чоловіком. Денис, 21.04.2023 року, після народження 3 дитини, мав усі законні підстави для демобілізації, але він залишився вірним військовій присязі, вірним клятві українського націоналіста та залишився й надалі обороняти Україну від російської орди.
«Це моє, я хочу там бути. Я нарешті знайшов своє покликання. Я- воїн. Закінчиться війна, вчитиму молодих військовій справі, навчу їх бути такими сильними, щоб жодна нечисть навіть не мріяла іти війною на Україну», - казав Денис.
Мужньо виконував свій військовий обо́в'язок, віддавши своє безцінне життя за Україну, її свободу і незалежність.
Денис Ігорович ДЕНИСЮК, загинув 11 квітня 2024 року в районі населеного пункту Дронівка, Бахмутського району, Донецької області, під час виконання бойових завдань, внаслідок обстрілу противником позицій з ствольної артилерії, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.
Ця петиція-найменше,що можна зробити для вшанування па́м'яті нашого Героя.Мужнього,сміливого,відважного та взірцем для багатьох.
Для всіх рідних,він був та є справжнім Героєм.
Слава Героєві України!Вічна па́м'ять.
Слава Україні!
Герої не вмирають!!!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої країни, Денисюк Денису Ігоровичу, 24.07.1988 р.н., командир 3-го зенітного ракетного відділення, 2-го зенітного ракетного взводу, 1-ї зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-
артилерійського дивізіону, військової частини 3057, Національної Гвардії України, 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».
Під час повномасштабної війни пішов добровольцем до військомату.І вже з 25.02.2022 року боронив Україну від окупантів у лавах ЗСУ. Перші дні війни стояв в охороні летовища «Бориспіль», потім перевівся до полку «Азов». З боями пройшов Запорізьку, Донецьку, Луганську область.
Побратими дали йому псевдо – «Денвер», як місто у США, його ще інакше називають «містом на висоті», точнісінько, як Денис – завжди перший і завжди на висоті…
Денис, був доброю, позитивною і оптимістичною людиною, вірним другом, хоробрим братом, люблячим татусем, рідним сином, коханим чоловіком. Денис, 21.04.2023 року, після народження 3 дитини, мав усі законні підстави для демобілізації, але він залишився вірним військовій присязі, вірним клятві українського націоналіста та залишився й надалі обороняти Україну від російської орди.
«Це моє, я хочу там бути. Я нарешті знайшов своє покликання. Я- воїн. Закінчиться війна, вчитиму молодих військовій справі, навчу їх бути такими сильними, щоб жодна нечисть навіть не мріяла іти війною на Україну», - казав Денис.
Мужньо виконував свій військовий обо́в'язок, віддавши своє безцінне життя за Україну, її свободу і незалежність.
Денис Ігорович ДЕНИСЮК, загинув 11 квітня 2024 року в районі населеного пункту Дронівка, Бахмутського району, Донецької області, під час виконання бойових завдань, внаслідок обстрілу противником позицій з ствольної артилерії, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.
Ця петиція-найменше,що можна зробити для вшанування па́м'яті нашого Героя.Мужнього,сміливого,відважного та взірцем для багатьох.
Для всіх рідних,він був та є справжнім Героєм.
Слава Героєві України!Вічна па́м'ять.
Слава Україні!
Герої не вмирають!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гавур Олена Василівна
21 серпня 2024
2.
Вишовський Максим Ігорович
21 серпня 2024
3.
Бєльська Валентина Василівна
21 серпня 2024
4.
Штонда Тетяна Іванівна
21 серпня 2024
5.
Гузь Катерина Іванівна
21 серпня 2024
6.
Бордюк Жана Василівна
21 серпня 2024
7.
Борисенко Оксана Василівна
21 серпня 2024
8.
Горбунова Ліна Леонідівна
21 серпня 2024
9.
Приліпко Дарина Валеріївна
21 серпня 2024
10.
Краєва Руслана Олександрівна
21 серпня 2024
11.
Тріщ Інна Степанівна
21 серпня 2024
12.
Смірнова Лілія Вікторівна
20 серпня 2024
13.
Максимків Оксана Володимирівна
20 серпня 2024
14.
Мельничук Ірина Євгенівна
20 серпня 2024
15.
Кохан Катерина Геннадіївна
20 серпня 2024
16.
Асатурян Віталій Георгійович
20 серпня 2024
17.
Погоріляк Неля Василівна
20 серпня 2024
18.
Норой Тетяна Сергіївна
20 серпня 2024
19.
Кузьменко Марина Петрівна
20 серпня 2024
20.
Чаленко Марія Олександрівна
20 серпня 2024
21.
Мартиненко Сергій Олегович
20 серпня 2024
22.
Козелецький Ярослав Миколайович
20 серпня 2024
23.
Євчинець Марта Іванівна
20 серпня 2024
24.
Поломарчук Віталій Григорович
20 серпня 2024
25.
Меленчук Інна Валеріївна
20 серпня 2024
26.
Самосій Марина Олегівна
20 серпня 2024
27.
Полоцька Ольга Степанівна
20 серпня 2024
28.
Пйочкевич Галина Василівна
20 серпня 2024
29.
Козій Алла Григорівна
20 серпня 2024
30.
Шмуратко Марія Антонівна
20 серпня 2024