Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Біруку Олександру Петровичу (25.05.1980 р.н.)

Шановний Президенте України!

Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, який загинув під час виконання обов'язків військової служби при відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації,- Біруку Олександру Петровичу, командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, 102 бригади у військовій частині А7126, люблячому батьку, чоловіку, дядьку, сину і відданому захиснику України.
Народився Олександр Бірук 25.05.1980 р.н. в місті Камінь-Каширський Волинської області. Призваний на військову службу 21.09.2022 року Камінь-Каширським РТЦК і зарахований 24.10.2022 року до військової частини А7126 стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Мужній захисник, не маючи військової підготовки, відважно і результативно виконував бойові завдання на нульовій лінії фронту протягом всього часу несення ним військової служби, захищаючи кордони нашої незламної держави.
Влітку 2023 року Біруку Олександру Петровичу провели хірургічну операцію, а восени цього ж року встановили обмежену придатність до військової служби. На підставі п. б ч. ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) захисник підлягав звільненню за станом здоров'я, та попри це він продовжував стримувати агресора на нульових лініях фронту.
За особливі досягнення 02.01.2024 року Бірук Олександр Петрович був призначений командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти у військовій частині А7126.
У лютому 2024 року захисник мав повернутися додому у відпустку, де на нього чекала і по цей час чекає любляча родина: двоє синів, дружина, батьки, брат та сестра, племінники. За проханням побратима він помінявся із ним своєю відпусткою, дозволивши другові поїхати додому, у результаті чого сам так і не зміг зустрітися із найдорожчими людьми. Зараз ми часто згадуємо його слова при останній нашій зустрічі: «Краще загину я, ніж молоді хлопці… Я вже трохи пожив, а вони ще не бачили нічого». І по цей час ми чекаємо його у відпустку додому, в обійми рідних.
Життя героя обірвалося 19.02.2024 року. Бірук Олександр і ще троє військовослужбовців прийняли нерівний бій в населеному пункті Малинівка Гуляйпільської територіальної громади, Пологівського району Запорізької області з переважаючими силами супротивника. Артилерійський танковий обстріл противником позицій і активні штурмові дії із застосуванням ударних безпілотних літальних апаратів не залишили Олександру шансу на життя. Бірук Олександр Петрович отримав кульове поранення, внаслідок чого загинув.
Пане Президенте, просимо Вас підтримати прохання рідних та вшанувати пам'ять про захисника, присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Він мужньо, до останнього подиху боровся за свободу України і віддав найцінніше - своє життя заради того, щоб Україна і надалі зустрічала світанки та мирні дні під вільним небом, українським прапором на своїх суверенних, цілісних та недоторканних кордонах.

Слава Україні!
Слава Герою!