Шановний пане Президенте, Верховний Головнокомандувачу Збройними Силами України!
Від імені сина та доньки, друзів цивільних та по службі, прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріотові своєї держави, солдату солдату-стрільцю Пінському Валерію Вікторовичу.
Валерій проживав м. Білопілля, що на Сумщині, був люблячим чоловіком, батьком двох дітей, дідусем. 14 червня 2023 року був призваний на військову службу та, не маючи ані краплі страху, вступив до лав ЗСУ, де був 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, військової частини А7085 на посаді стрільця-помічника гранатометника. У складі бригади стояв на захисті Луганської областей. Брав безпосередню участь у бойових діях в районі н.п. Невське, Луганської обл.
Від самого початку служби Валерій зарекомендував себе як умілий, сміливий, наполегливий, справедливий, з вічною посмішкою та неймовірним почуттям гумору, справжній друг, який ніколи і нікого не залишив у біді та не одноразово витягував поранених товаришів з поля бою» — так його характеризують побратими. Валерій якісно виконував свої обовʼязки, чітко дотримуючись вимог і положень бойових статутів та військових цінностей.
13 травня 2024 року, пройшовши рік пекла війни проти російського терору, у віці 54 років, під час виконання бойового завдання, внаслідок вибухової травми, Валерій отримав пораненнч несумісне з життям. Герой загинув, обороняючи н.п.Невське, Луганської області.
Валерій був справжньою опорою для родини та держави, був батьком, якого ніколи і ніхто не замінить, люблячим, турботливим дідусем, був безкорисливим другом та справжнім Воїном, який заслуговує на найвищу державну нагороду — Герой України (посмертно).
Дуже прошу Президента України дослухатися до мого прохання.