Присвоєння почесного звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ (посмертно) МАТВІЙКО ВІТАЛІЮ ЮРІЙОВИЧУ (позивний МАТВІЙ)

Вітаю Пане Президенте !
Я , дружина загиблого героя , звертаюся до вас від лиця нашої сімʼї, матері загиблого , його друзів , родичів та близьких.
Прошу присвоїти почесне звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (нажаль посмертно) моєму коханому чоловіку , найкращому батьку нашої донечки, дбайливому сину , та відважному воїну своєї країни Матвійко Віталію Юрійовичу (позивний Матвій).

Віталій народився в селі Соснівка. Навчався у сільській школі. Після закінчення 9 класів здобув фах токаря в ПТУ № 4. Продовжив навчання в СумДУ. Потім пішов на строкову службу до лав ЗСУ. Проходив її в Чернігівській області танкістом. Віддавши свій обов’язок державі, повернувся до батьків у Соснівку і невдовзі в кінці 2018 року поїхав працювати до Польщі. Там познайомився зі мною, майбутнею дружиною . Із за кордону ми поїхали до моїх батьків в м.Маріуполь. Там і одружилися. Там народилася донечка Уляна.

Під час повномаштабного вторгнення росіян ми були в Маріуполі під окупацією. На свій страх і ризик ми самостійно з родиною виїжджали з Маріуполя 16 березня 2022 року. Я з донькою і батьками поїхали до Польщі, а Віталій повернувся до своїх батьків і відразу ж пішов до військкомату.
Його не взяли з першого разу , ні з другого, ні з третього. Тільки на четвертий раз він був мобілізований до лав ЗСУ.
14.06.2022 за два дні до свого дня народження потрапив до військової частини А3958 як Старший стрілець взводу охорони ( ПВО )
Повернувшись до країни з донькою ми мали змогу бачити Віталія декілька разів на місяц - це було велике щастя.
У березні цього року йому дали відпустку , яку він так і не використав…пробувши вдома 4 дні його визвали назад до частини з приводу переводу в інше місце. Це останній раз коли ми бачили його поруч.
Вже 13.03.2024 Віталій був зарахований та переведений у військову частину А3137 як Стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини, старшим солдатом.
Був великим патріотом своєї країни , та відважним солдатом готовим на все заради перемоги.
В обох частинах , де він служив, за нього завжди скажуть , що так як він боровся за Україну, так як він прагнув перемоги , його впевненість у цьому, його віра...таких людей одиниці.
За тиждень до загибелі він вислав відео , де розповів , як завалив росіян при штурмі їхніх позицій, він був щасливий , що принесе користь у цій війні.
В останнє він вийшов на звʼязок 06.05.2024 о 5:30 ранку…
В той самий день був нагороджений медаллю «ПОЧЕСНА ВІДЗНАКА» але так і не встиг розповісти за неї своїй родині

Вже 09.05.2024 року приблизно о 2-3й ночі він загинув від обстрілу ворожого граду, віддавши своє життя за майбутню перемогу України
Не шкодуючи власного життя, захищав нашу Україну !
Не передати словами той пекучий біль, який сидить в наших серцях від цієї втрати…
Ми пишаємось своїм чоловіком, татом, сином , онуком, братом – ГЕРОЄМ, і вважаємо, що він заслуговує на найвищу державну нагороду «Героя України» (посмертно). Віталій заслуговує на шану та вдячність від людей, які завдяки таким героям, як він, можуть бачити сонце з ранку, ходити на роботу та просто жити у вільній країні !
Для нашої сімʼї дуже важлива ця нагорода, щоб завжди пишатись нашим героєм-захисником !
У свої 28 років він мріяв про мирне життя у вільній Україні. Мріяв народити ще сина, побудувати дім ,щоб його донечка жила у вільній країні та бути завжди корисним своїй державі, але не судилося…

Низький уклін та шана ГЕРОЮ! Вічна пам'ять. Слава Україні!