Встановлення Дня прильоту бузьків

Журавлі (лелеки, бузьки) для українців завжди були особливими птахами. Дехто вважає їх символом України. За підрахунками вчених, в Україну щороку повертається їх майже 25 тисяч. Вони завжди туляться до людей, селяться на їхньому обійсті. Люди вірять, що лелече гніздо — запорука удачі, добробуту, щастя. А ще — придивляються до поведінки птахів. Коли лелеки кружляють довкола гнізда - бути негоді, а клекочуть вночі — до біди. Коли перший раз побачити журавля в небі, то до мандрів. Говорять, що вони живуть, як люди, громадським життям, злітаються на Спаса докупи і вибирають старшого, який їх судить за провини і поведе у визначений час у вирій. Коли бузько зробиться старим, діти підтримують та годують його аж до смерті.
За точність орнітологи й нарекли їх найконсервативнішими птахам. Незважаючи на те, яка погода чекає , вони спішать додому, щоб провістити весну, а отже - оновлення, розквіт, подолання всіх негараздів. Однак з кожною весною їх, на жаль, усе менше й менше. Одна з причин кліматичні умови. Днем прильоту вважається 19 березня (офіційно ніхто не встановлював), коли ще холодно, від чого багато з них гине, свідками чого ми не раз були. У зв’язку з цим просимо встановити День прильоту бузьків 1 квітня кожного року, від сьогодні і назавжди.