№22/227054-еп

Відновлення прав осіб з інвалідністю, які є батьками військовозобов'язаних, порушених прийняттям змін до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»

Автор (ініціатор): Крушедольський Олександр Георгійович
Дата оприлюднення: 28 травня 2024
Шановний пане Президенте!

1. У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
У відповідності до ст. 75 Сімейного Кодексу України той із подружжя, який є непрацездатним (тобто є особою з інвалідністю або досяг пенсійного віку), та потребує матеріальної допомоги, має право на утримання, відповідно у другого з подружжя виникає обов’язок його утримувати.
Таким чином, до переліку інших осіб, які відповідно до закону зобов’язані утримувати осіб з інвалідністю за певних умов входять їх чоловіки та дружини.
У багатьох випадках один з батьків військовозобов’язаного є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, а другий – непрацездатним пенсіонером, який не є військовозобов’язаним.
Таким чином, у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 75 Сімейного Кодексу України в таких випадках військовозобов’язаний підлягає мобілізації.
Якщо військовозобов’язаний є єдиною дитиною в своїх батьків, його призов на військову службу в цьому випадку фактично залишає його батька чи мати, що є особою з інвалідністю, на утриманні другого з подружжя, який сам/сама є непрацездатним і не в змозі утримувати особу з інвалідністю.
Більш того, багато з вищевказаних осіб з інвалідністю також потребують постійного стороннього догляду, який фізично не може бути здійснений другим з подружжя через його непрацездатність, похилий вік та поганий стан здоров’я.

2. У випадках, коли один з батьків військовозобов’язаного є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, що потребує постійного стороннього догляду, у військовозобов’язаного для отримання відстрочки від призову на військову службу залишається можливість скористатися п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду.
Але, по-перше, це обмежує коло осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, що є батьками військовозобов’язаного, лише тими, хто у відповідності за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, а по-друге, обмежує коло військовозобов’язаних, один з батьків яких є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, лише тими, хто має можливість бути зайнятим постійним доглядом за особою з інвалідністю.

3. У відповідності до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, усі без винятку військовозобов’язані, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, у відповідності до пунктів 9, 13 та 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” мають або мати право на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за особою, що потребує догляду, або підтверджувати відсутність інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані її утримувати, чи інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд, хоча у відповідності до п. 9 та 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не вимагається підтверджувати відсутність інших осіб, які не є військовозобов’язаними, а умова щодо відсутності інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд, у відповідності до п. 9 стосується лише батька чи мати дружини військовозобов’язаного, та відсутня в п. 13 та 14. Перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, наведений в додатку 5 вищевказаного Порядку, та перелік осіб, наведений в додатку 8 до Порядку також не відповідають вимогам, наведеним в пунктах 9, 13 та 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, вимагаючи надання військовозобов’язаними документів для підтвердження умов, які не передбачені в цих пунктах, та вимагаючи відсутності осіб, яка не перебачена цими пунктами.
Таким чином, вищевказаний Порядок не відповідає вимогам ч. 1 ст 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, ускладнюючи отримання відстрочки військовозобов’язаними, у тому числі згідно п. 9 та 13 ч. 1 ст. 23 цього Закону.

4. Ситуацію ускладнює до критичного рівня також нова редакція ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р.), згідно із частиною 12 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: ... 3) під час дії воєнного стану: ... необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого (!!!) ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
Таким чином, для звільнення з військової служби необхідна відсутність (або потреба в постійному догляді) усіх членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, навіть тих, хто у відповідності до закону не зобов’язаний утримувати особу з інвалідністю!
Тобто, якщо єдину дитину подружжя, яке складається з особи з інвалідністю І чи ІІ групи та непрацездатного пенсіонера, призивають на військову службу, то у випадку смерті/інвалідності/виникнення потреби в сторонньому догляді у того з подружжя, хто є пенсіонером, військовозобов’язаний не зможе звільнитися з військової служби для догляду за своїм батьком або мамою, які є особою з інвалідністю, якщо ця особа з інвалідністю не потребує постійного догляду, або, наприклад, у неї є сестра або брат у віці 80 років, або неповнолітня онука, які не можуть та не зобов’язані за законом утримувати особу з інвалідністю, можуть не перебувати на території України, або особа з інвалідністю не підтримує з ними родинні зв’язки.
Таким чином, з прийняттям вищевказаних змін до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» держава фактично:
- кидає вищевказаних осіб з інвалідністю напризволяще без будь-якого догляду з боку членів своєї сім’ї;
- позбавляє вищевказаних осіб з інвалідністю соціального захисту, до якого згідно ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII відноситься забезпечення стороннього догляду;
- створює перепони і бар’єри, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб вищевказаних осіб з інвалідністю, що є порушенням ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
- не дає можливості особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, що є порушенням норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», викладених в його преамбулі.

5. Більш того, у відповідності до п. 11) ч. 1 Ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Тобто, для отримання відстрочки від призові на військову службу військовозобов’язаними, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, відсутні будь-які інші умови, крім того, що їх дружина (чоловік) мають належати до осіб з інвалідністю I чи II групи!
Через те, що дружина/чоловік та батьки належать до членів сім’ї першого ступеня споріднення, вони мають мати рівні права.
Але нова редакція ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» принижує права батьків військовозобов’язаних, що є особами з інвалідністю, на збереження догляду, у порівнянні з правами дружин (чоловіків) військовозобов’язаних, через наявність додаткових умов на набуття права на відстрочку та не призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов’язаних, у яких батько чи мати є особою з інвалідністю, та відсутність аналогічних додаткових умов для військовозобов’язаних, у яких чоловік або дружина є особою з інвалідністю.
Приниження прав батьків військовозобов’язаних ускладнюється тим, що батьки військовозобов’язаних це люди більш похилого віку, ніж дружини (чоловіки), а до осіб які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати батьків з інвалідністю I чи II групи у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» насамперед відносяться їх дружини (чоловіки), теж похилого віку і з слабким здоров'ям.
Таким чином, з набранням чинності змін до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ, були порушені принципи недискримінації у законодавстві України, передбачені ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. № 5207-VI та права громадян України, що є особами з інвалідністю-батьками військовозобов’язаних на рівність перед законом, передбачене ст. 21 та 24 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, прошу Вас, як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина:
1. Керуючись правом законодавчої ініціативи, передбаченим ст. 93 Конституції України, а також у відповідності до ст. 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, терміново внести на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII та ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які усунуть вищевикладені порушення Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. № 5207-VI, та відновлять порушені права осіб з інвалідністю, що є батьками військовозобов'язаних, на збереження догляду, урівнявши ці права з правами осіб з інвалідністю, що є чоловіками та дружинами військовозобов'язаних.
2. У відповідності до п. 15) ст. 106 Конституції України терміново зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, якою затверджений «Порядок проведення призову громадян на військову службу», як такої, що порушує право громадян України, що є особами з інвалідністю, на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України, шляхом створення умов для отримання дітьми осіб з інвалідністю права на відстрочку від призову на військову службу, які не передбачені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII, і, таким чином, не відповідає Конституції України.
3. У відповідності до ст. 106 Конституції України та до п. 27) ч. 3 «Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України», затвердженого Указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006, Указом Президента України доручити Кабінету Міністрів України терміново привести «Порядок проведення призову громадян на військову службу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, у відповідність до чинної редакції ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII, а у випадку внесення змін до цього закону – до його майбутньої редакції.

З повагою
Крушедольський Олександр Георгійович
Інвалід І групи, що потребує постійного стороннього догляду
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Радчук Юрій Ігорович
13 липня 2024
2.
Марчук Валентина Миколаївна
12 липня 2024
3.
Линишин Наталія Степанівна
12 липня 2024
4.
Григор'єва Галина Онуфріївна
12 липня 2024
5.
Геник Валентина Андріївна
12 липня 2024
6.
Чепченко Зінаїда Григорівна
12 липня 2024
7.
Гаврилова Світлана Володимирівна
12 липня 2024
8.
Стецькович Марія Миколаївна
12 липня 2024
9.
Кушко Аліна Анатоліївна
12 липня 2024
10.
Стреніцька Наталія Анатоліївна
11 липня 2024
11.
Богуцька Наталя Олексіївна
11 липня 2024
12.
Парфьонова Тетяна Михайлівна
11 липня 2024
13.
Сипіна Ольга Євгенівна
11 липня 2024
14.
Колобишко Катерина Олександрівна
11 липня 2024
15.
Савельєва Оксана Іванівна
11 липня 2024
16.
Павленко Людмила Миколаївна
11 липня 2024
17.
Козачок Наталія Андріївна
11 липня 2024
18.
Мельник Ольга Ярославівна
11 липня 2024
19.
Грицюк Ольга Леонідівна
11 липня 2024
20.
Город Віра Василівна
11 липня 2024
21.
Коуров Микита Олегович
11 липня 2024
22.
Допірчук Наталія Степанівна
11 липня 2024
23.
Гура Ольга Сергіївна
11 липня 2024
24.
Тоненчук Тетяна Ярославівна
11 липня 2024
25.
Щербань Ольга Миколаївна
11 липня 2024
26.
Лесик Віталій Юрійович
11 липня 2024
27.
Бобков Марк Валерійович
11 липня 2024
28.
Богданов Сергій Олегович
10 липня 2024
29.
Леськів Любов Михайлівна
10 липня 2024
30.
Гущина Наталія Валеріївна
10 липня 2024
2560
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 47 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.