Шановний пане Президенте України!
Прошу розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Ониськіву Тарасу Мирославовичу (позивний Карат) народжений 16.10.1991 р.у с. Підбірці, Львівського р-ну. Солдату військової служби 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батереї 2-го батальйону спеціального призначення 12 Бригади "АЗОВ".
Тарас загинув 6 травня 2024 року на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Діброва, Северодонецького району, Луганської області, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України віддав своє життя.
Тарас з першого дня повномасштабного вторгнення росії очолив рух місцевих добровольців, організував 2 блокпости в Львівській територіальній громаді. Згідно наказу №105 від 29.03.2022 року був призначеним командиром добровольчого формування Львівської міської територіальної громади № 17. Займалися патрулюванням території та охороною стратегічних об’єктів.
Одразу пішов на навчання воєнної підготовки, після завершення навчання передавав отриманні знання своєму особовому складу ДФТГ №17. З квітня 2022 року проходив курс в “Sector Seven”, який успішно пройшов. Після завершення курсу залишився на посаді - інструктора та керівника транспорту та логістики.
З першого дня повномасштабного вторгнення росії Тарас проявив себе, як відданий громадянин своєї країни, активно допомагав волонтерам ЗСУ, 24 бригаді, 80 бригаді ТРО, 130 бригаді та іншим з ремонтними роботами, фарбуванням автомобілів та доставкою їх в зону активних бойових дій. Був засновник ГО "ЦІЛЬ", яка продовжує діяльність надалі.
Був готовий захищати свою Батьківщину ціною власного життя, тому з квітня 2023 року добровільно став на захист Батьківщини до лав 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" НГУ. В своїй автобіографії при вступі в "АЗОВ" Тарас на питання: "Чому ти вступаєш в "АЗОВ"?" відповів просто - "Я хочу допомогти", оскільки вважав, що доля країни вирішується на передовій.
Тарас був опорою нашої сім'ї. Був турботливим та люблячим батьком, чоловіком, сином, братом.
Особливу увагу приділяв вихованню свого сина Дмитра. Завжди без вагань приходив на допомогу кожному.
Зі слів побратимів: "Тарас, був народжений з вогником у серці, на якого завжди можна було покластися."
Його відданість, самопожертва та відвага заслуговують нашої щирої вдячності та найвищої державної нагороди - Герой України (посмертно).
Уклін та шана Героям!
Слава Україні!