Пане Президенте, від свого імені, від імені матері, племінників, близьких Олександра, його побратимів, та мешканців Згурівської територіальної громади прошу Вас підтримати цю петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Музиченку Олександру Івановичу 06.03.1976 року народження.

Пане Президенте!

Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, молодшому сержанту, командиру 2-го кулеметного відділення, кулеметного взводу, бійцю 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Збройних сил України, Музиченку Олександру Івановичу (06.03.1976 р.н.).

У січні 2023 року Олександр за власним бажанням звільнився з Державної виконавчо-кримінальної служби України. Військовослужбовець пішов на це свідомо, аби зробити все необхідне, щоб захистити українську територію від російського агресора, аби ми мали довге щасливе життя в незалежній Україні.

З 13 лютого 2023 року Олександр був призваний на військову службу і приступив до виконання службових обов’язків, потрапивши до військової частини А4802. Військову підготовку Олександр проходив у Чернігівській області, Чернігівський район, смт Десна. Після цього був направлений на постійну дислокацію в м. Костянтинівка Донецької області.

3 серпня 2023 року, борючись за звільнення населеного пункту Кліщіївка, Олександр отримав поєднане вогнепальне сліпе осколкове поранення м’яких тканин у ділянці лівої сідниці та нижньої третини лівої гомілки. Після лікування в м. Дніпрі військовослужбовець відразу повернувся на Схід, де продовжував брати участь у боротьбі за незалежність України.

Незважаючи на ускладнення при ходьбі, яке дало про себе знати після поранення, захисник із честю та гідністю разом із побратимами боронив цілісність нашої держави на Донецькому напрямку, поблизу м. Бахмут, де був приєднаний до 110 ОМБр В/Ч А4007.

З 22 жовтня 2023 року, будучи на бойовому завданні в районі м. Бахмут Донецької області, з Олександром був втрачений зв’язок. Півроку воїн вважався зниклим безвісти. До останнього всі вірили, що Олександр живий і дасть про себе знати, але чудо не трапилось.

09 квітня 2024 року отримали повідомлення про ДНК-експертизу, завдяки якій встановили загибель українського захисника Олександра.

22 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Бахмут, Бахмутському району, Донецької області, виконуючи бойове завдання і виборюючи свободу і волю України, загинув Музиченко Олександр Іванович від отриманих важких поранень, несумісних з життям, внаслідок мінометного обстрілу від розриву ворожого снаряду.

Олександр відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. «Кожен з нас хоче перемоги, але ніхто не хоче, аби його син ішов на війну», — про це завжди наголошував Олександр.

Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре. Хто знав Олександра, говорить, що такі люди, як він, зустрічаються вкрай рідко. Завжди був усміхненим, товариським, мужнім, хоробрим, хазяйновитим, був вірним другом, опорою, підтримкою та взірцем для багатьох людей.

Я пишаюсь своїм братом, мати — своїм сином-Героєм, а племінники — своїм дядьком з великої літери. Для всіх рідних він був та є справжнім Героєм.

Олександр усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав найцінніше — своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.

Вважаємо, що Музиченко Олександр Іванович — справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду — Герой України (посмертно).

Уклін та шана Герою. Вічна пам’ять. Слава Україні!