Захистити під час воєнного стану законні права і життя людей з інвалідністю та тяжко хворих громадян, які потребують догляду (постійного догляду), шляхом приведення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024р., у відповідність із чинним Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

11 квітня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18 травня 2024 року. Законом 3633-IX були внесені зміни до Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон).

16 травня 2024 року Кабінет Міністрів України (далі КМУ) Постановою № 560 (далі Постанова) затвердив «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок).

Закон має вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів і є нормою прямої дії, всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
В статті 2 Закону зазначено, що Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Отже нормативно-правові акти мають бути видані відповідно до Конституції та законів України, в тому числі відповідно до Закону.
Проте вищезазначений Порядок, що затверджений Постановою містить невідповідності до Закону щодо вимоги по наданню додаткових документів для доведення підстав для відстрочки, які не передбачені Законом та через неузгодженість штучно звужують коло осіб, які мають право на отримання відстрочки на підставі положень Закону.

Виходячи із вищезазначеного створюється правова колізія, яка нівелює безумовне право осіб на реалізацію законного права на відстрочку наданого:
● за пунктом 9 ч.1 ст. 23 Закону – для осіб, зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю), які мають серйозні проблеми зі здоров'ям, підтверджені висновком медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) чи лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК) закладу охорони здоров’я
● за пунктом 13 ч.1 ст. 23 Закону – на підставі наявності (утримання) одного з батьків (батьків дружини або чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи.
Такого у правовій Державі не повинно бути – це протиріччя між Порядком, введеним Постановою та Законом.

I. Мотивована частина стосовно пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

У пункті 61 Порядку де визначено умови надання та оформлення відстрочки для військовозобов’язаних, які здійснюють постійний догляд, та відповідних додатках 5 та 8 всупереч Закону висуваються додаткові умови отримання та оформлення відстрочки для військовозобов’язаних, які здійснюють постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю .

1) Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону існує чітке розмежування: особа, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або СВОЇМИ хворим батьком/ матір'ю не має доводити відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд. Така необхідність (доведення відсутності інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд) виникає по постійному догляду лише за батьком чи матір’ю дружини.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 23 Закону не підлягають призову на військову службу під мобілізації військовозобов’язані:
“9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;” додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду,додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду.

Проте, в пункті 61 Порядку зазначено, що особа, яка потребує догляду чи постійного догляду, має надати письмову заяву про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд:
“61. Військовозобов’язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд”.

Проте, в пункті 9 частини першої статті 23 Закону для зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю немає вимоги доводити відсутність інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд.

2) У додатку 5 (Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) до Порядку зазначений перелік документів, які необхідно надати для отримання відстрочки:
1. документи, що підтверджують неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім’ї, який зобов’язаний здійснювати догляд (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу іншого працездатного члена сім’ї в постійному догляді, довідка про смерть такого члена сім’ї, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, або рішення суду про оголошення померлим, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин)
2. документи, що підтверджують відсутність інших працездатних членів сім’ї, які могли б здійснювати такий догляд;

Проте, в пункті 9 частини першої статті 23 Закону для зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю немає вимоги доводити неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім’ї, який зобов’язаний здійснювати догляд та/або доводити відсутність інших працездатних членів сім’ї, які могли б здійснювати такий догляд;

3) У додатку 8 (АКТ про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) до Порядку зазначено, що потрібно доводити відсутність інших осіб, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд, проте в пункті 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” для зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю немає вимоги доводити відсутність інших осіб, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Постанова надає узагальнене, неоднозначне трактування процедури складання Акту Додатку 8 в частині пункта 9 частини 1 Закону, та вимагає доводити причини неможливості здійснення постійного догляду членами сім’ї першого ступеню споріднення, неможливість здійснення постійного догляду членами сім’ї другого ступеню споріднення з причин, доведення яких не зазначено в Законі в пункті 9 частини першої статті 23 Закону
Отже, в Порядку для зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю прописані вимоги, які суперечать вимогам пункту 9 частини першої статті 23 Закону.

II. Мотивована частина стосовно пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:
13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю».


Таким чином, необхідною і достатньою умовою для отримання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 для одного військовозобов'язаного є лише наявність (утримання) одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи «за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати».
Мова йде саме про утримання за законом, оскільки повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх батьків. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України. Цей конституційний обов'язок законодавчо врегульовано у главі 17 Сімейного кодексу України "Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання". Згідно з частиною першою статті 202 СКУ повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Далі, норма п.13 ч.1 ст.23 Закону говорить про те, що у разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб, які відповідно до закону зобов’язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи, скористатись правом на відстрочку може лише один військовозобов’язаний (син, донька) за вибором батька чи матері з інвалідністю. Так, тут є слово «догляд», але лише в контексті утримання за законом, і це логічно. За таку редакційну правку і проголосували народні депутати.

За логікою Закону вбачається, що наявність (утримання) батьків з інвалідністю I чи II групи за п.13 ч.1 ст.23 є такою самою підставою для відстрочки, як і наявність (утримання) повнолітніх дітей та дружин з інвалідністю I чи II групи, що передбачені пунктами 7 та 11 ч.1 ст.23 Закону. По пунктам 7 та 11 згідно Порядку, та у відповідності до Закону потрібно підтвердити лише факт наявності інвалідності та родинного зв'язку. Так повинно бути і за наявності (утримання) батьків з інвалідністю I чи II групи за умови, що відстрочку отримає лише один військовозобов'язаний.

Вказані норми Закону не передбачають призначення, встановлення та підтвердження здійснення постійного догляду (догляду) за відповідними особами з інвалідністю І чи ІІ групи, як умову для отримання відстрочки на підставі п. 7, 11 та 13 ч.1 ст. 23 Закону і не передбачають надання документів щодо засвідчення потреби осіб з інвалідністю І чи ІІ групи в догляді (постійному догляді).

Але у пункт 61 Порядку де визначено умови надання та оформлення відстрочки для військовозобов’язаних, які здійснюють догляд (постійний догляд), між пунктами 9 і 14 ч.1 ст.23 Закону у яких підставою для надання відстрочки є здійснення постійного догляду, включили пункт 13 ч.1 ст.23 Закону із зовсім іншою підставою для відстрочки – наявність (утримання) батьків з інвалідністю I чи II групи. Також у відповідних додатках 5 та 8 всупереч Закону висуваються додаткові умови отримання та оформлення відстрочки на підставі п. 13.

При цьому від батьків з інвалідністю ІІ групи у п.13 додатку 5 (Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) всупереч Закону вимагають висновок ЛКК про потребу в постійному догляді, який більшість осіб з інвалідністю ІІ групи не може отримати.

Але ж умови за п.13 ч.1 ст.23 в Законі прописані нероздільно і однаково для осіб з інвалідністю І і ІІ груп, і підзаконний акт, яким є Постанова КМУ, не може суперечити вищому за законодавчою ієрархією Закону. Тобто, ця вимога ще більше дискримінує осіб, яким встановлена інвалідність ІІ групи в результаті загального захворювання, травми, поранення, чи вродженої вади.

Також у п. 61 Порядку наявна вимога надати Акт встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду), для підтвердження права на відстрочку на підставі п.13 ст.23 Закону.
Це суперечить суті самого п. 13 ч.1 ст. 23 Закону, де немає жодного зазначення про «постійний догляд», а мова йде про утримання. Адже здійснення постійного догляду за хворою дружиною, дитиною або своїми батьками – це зовсім інша підстава для відстрочки, передбачена пунктом 9 і наявність інвалідності (за деякими виключеннями) не є підставою для призначення постійного догляду. Людина з інвалідністю ІІ групи за визначенням потребує не догляду (постійного догляду), а “допомоги інших осіб” вже за фактом інвалідності 2 групи, бо це є тяжкі захворювання, що суттєво обмежують здатність осіб з інвалідністю самостійно виконувати життєво-соціальні функції.

Таким чином можна констатувати, що додаткові вимоги, запроваджені Постановою КМУ № 560 щодо умов надання відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону суттєво порушують законні права осіб з інвалідністю I чи II групи (батьків) на піклування, допомогу та утримання, а також є дискримінаційними, особливо стосовно людей з інвалідністю II групи.

Слід нагадати про Доручення Президента України щодо Петиції № 22/200782-еп, яке фактично не було виконано Урядом. У 2023 р. для захисту законних прав та інтересів людей з інвалідністю під час воєнного стану на ім’я Президента була подана та позитивно розглянута Петиція № 22/200782-еп з пропозицією залишити чинну тоді норму аб.11 ч.1 ст.23 Закону (відстрочка для військовозобов'язаних які утримують близьких рідних з інвалідністю, за умови відсутності інших працездатних осіб) з наданням вибору особі з інвалідністю, хто один буде їй допомагати виживати. Петиція за короткий час набрала понад 26 тис. підписів. Президент України дав Дорученя Прем'єр-міністру Д.Шмигалю «комплексно опрацювати порушені у петиції питання та про результати їх розгляду поінформувати автора".

Але у Законопроекті № 10449 11-й абзац в ч.1 ст.23 був цілком скасован. Після тисяч звернень від інвалідів, їх рідних, правозахисників та громадських організацій, народні депутати в досить обмеженому та компромісному пункті 13 ч.1 ст.23 Закону повернули відстрочку для військовозобов'язаних, які утримують батьків з інвалідністю I чи II групи «за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати». Таким чином значно звузили коло осіб з правом на відстрочку, замінивши умову відсутності інших працездатних осіб на невійськовозобов'язаних, замість повноцінного вибору, як це пропонувалося в Петиції.

І що в результаті? Уряд підзаконною Постановою фактично скасував п. 13 ч.1 ст. 23 Закону, позбавивши права на відстрочку більшість військовозобов'язаних, котрі допомагають виживати своїм батькам з інвалідністю I чи II групи.

Висновки

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, тим паче їх звужувати.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищезазначені факти, постанова Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 р. не лише суперечить Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а ще й створює додаткові корупційні ризики на місцях, призведе до перевантаження судової системи і відповідно вплине на рейтинг України, як правової держави на міжнародній арені.

Враховуючи міжнародні зобов'язання України, положення Конституції України, чинного законодавства України, тисячі звернень від громадян щодо захисту в умовах воєнного стану законних прав і життя людей з інвалідністю і тяжко хворих людей, які потребують догляду за станом здоров'я,
прошу:

1) У відповідності до ст. 106 Конституції України та до п. 27 ч. 3 «Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України», затвердженого Указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006, Указом Президента України доручити Кабінету Міністрів України терміново привести «Порядок проведення призову громадян на військову службу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, у відповідність до чинної редакції ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

2) Вилучити з Порядку у відповідності до Закону в частині надання відстрочок на підставі пунктів 9 та 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачені законом вимоги до осіб, що мають безумовно право на відстрочку за вказаними пунктами:
● По пункту 9 – стосовно зайнятих постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю вилучити:
1) з пункту 61 Порядку не передбачені законом вимоги щодо надання документів та/або доказів, які підтверджують відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд, вилучити необхідність;
2) з додатку 5 до Порядку не передбачені законом вимоги щодо надання документів, що підтверджують неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім’ї, який зобов’язаний здійснювати догляд;
3) з додатку 8 до Порядку не передбачені законом вимоги щодо доведення відсутності інших осіб, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд, неможливості здійснення постійного догляду членами сім’ї.

● По пункту 13 (утримання) – необхідно вилучити з пункту 61 Порядку та відповідних Додатків (5 і 8) не передбачені Законом вимоги надання Акту встановлення факту здійснення догляду(постійного догляду) для осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, та висновку ЛКК про потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю ІІ групи.

3) Переглянути строк дії відстрочки від мобілізації в сторону збільшення. Оскільки підставою для отримання відстрочки в багатьох випадках є наявність інвалідності, або наявність дітей, батьків, чоловіка чи дружини з встановленою інвалідністю, а термін, на який встановлюється інвалідність або надається висновок ЛКК, складає мінімально один рік, недоцільно встановлювати строк дії відстрочки у три місяці. Збір, подання та обробка документів на продовження строку відстрочки кожні три місяці створить зайве перевантаження на органи та установи місцевого самоврядування та підрозділи ТЦК та СП.