Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України ( посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю Збройних Сил України , старшому солдату Нечипорику Ігору Миколайовичу позивний "САПЕР".
Ігор Миколайович 1990 року народження, проживав і працював в м.Рівне, був доброю та відповідальною людиною.
Війна для нашого Героя розпочалася у 2015 році під час Антитерористичної операції на сході України, де виконував бойові завдання у лавах 14 окремої мехагізованої бригади імені князя Романа Великого, був сапером,але згодом за якісно виконану роботу та патріотизм став старшим сапером.
Під час виконання бойових завдань по замінуванню та розмінуванню територій був поранений,але повернувся до побратимів надалі захищати нашу державу.
На початку повномаштабного вторгнення, мій чоловік Нечипорик Ігор Миколайович без вагань повернувся до лав Збройних Сил України виконувати обов'язок по захисту нашої держави від російської федерації у в/ч А4007 був гранатометником протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки,110 окремо механізованої бригади імені генерала-хоружного Марка Безручка.
До останнього подиху був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 10 травня 2024 року внаслідок штурмових дій противника біля н.п Сокіл,Поковського району,Донецької області.
Залишились у Ігора
батьки,синочок Богдан(7 років) дружина та рідні.
Він поклав життя, захищаючи рідну землю від російських окупаційних військ та заслуговує на присвоєння почесного звання "Герой України (посмертно)" оскільки до останнього подиху боронив територію України та кожного українця,віддавши найцінніше - своє життя!
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!