Присвоїти лейтенанту ЗСУ Рудаку Андрію Тарасовичу 1998-го року народження заслужене і почесне звання Героя України (посмертно).

Рудак Андрій Тарасович народився 30 листопада 1998 року в селі Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області. У 2012 році вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, де проявив себе активним і відповідальним ліцеїстом, беручи участь у різних заходах та олімпіадах, за результатами яких здобував призові місця та нагороди. У 2016 році Андрій вступив до Академії сухопутних військ ім. П.Сагайдачного у Львові, де навчався на факультеті морально-психологічної роботи у військах та матеріального забезпечення військ. Тут він прийняв присягу на вірність Україні та отримав звання молодшого сержанта. Під час навчання в академії зарекомендував себе як відповідальний, здібний, організований і дисциплінований студент, мав великий авторитет серед одногрупників та викладачів, і з перших днів навчання був призначений командиром групи.

У 2018 році Андрій отримав подяку та медаль від міністра оборони України за участь у параді військ з нагоди 27-ї річниці Незалежності України. У 2019 році прийняв рішення залишити академію та підписав контракт у військовій частині А3892, після чого проходив службу в Маріуполі, де отримав посвідчення учасника бойових дій та медаль ветерана війни. У 2020 році брав участь у боях у селищах Південне, Шуми, Нью-Йорк на Донеччині, за що був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України В.Ф. Залужним за взірцевість у військовій службі. У 2021 році отримав звання головного сержанта роти 109-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади.

16 грудня 2021 року Андрій поновився на навчання в академії. На початку повномасштабного вторгнення він, як учасник бойових дій, брав участь в обороні Києва. 21 лютого 2023 року закінчив академію, отримавши численні грамоти та подяки. Після цього повернувся до 10-ї гірсько-штурмової бригади, 109-го батальйону на посаду фахівця з морально-психологічної роботи у військах. За власним бажанням перевівся на посаду заступника командира роти у військовій частині А3892.
2 травня 2023 року Андрій прийняв посаду командира роти та брав участь у боях у м. Бахмут. Він загинув 6 червня 2023 року в Яковлівці Донецької області під час бойових дій, намагаючись зменшити втрати серед особового складу. Завжди ставив інтереси інших вище власних, мав великий військовий досвід від солдата до офіцера, глибоко піклувався про своїх підлеглих і завжди виконував завдання разом зі своєю ротою, що й стало причиною його загибелі.

Андрій був єдиною дитиною у батьків. Всі, хто знав Андрія, описують його як справжнього, надійного, розумного, начитаного, веселого, сміливого, безстрашного чоловіка. Він був народженим воїном і бездоганно знав історію України. Під час служби в армії неодноразово давав інтерв’ю різним ЗМІ, де ділився своїм бойовим досвідом.
Андрій завжди знав, заради кого і заради чого захищав Батьківщину. За відгуками його побратимів, він був зразковим військовослужбовцем і командиром, всі завдання виконував вправно та беззаперечно, мав неабиякий авторитет серед колег та велику довіру серед старших командирів. Незважаючи на молодий вік, вмів згуртовувати людей, завжди радо підтримував та допомагав, ризикуючи своєю безпекою.

За свої заслуги Андрій був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Багато людей закликали мене подати цю петицію, але через горе я не могла зробити це раніше. Зваживши все, я прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) лейтенанту Андрію Тарасовичу Рудаку. Його товариші та колеги впевнені, що він гідний цього високого звання.