Пане Президент! Прошу Вас присвоїти заслужене звання Героя України (посмертно) - товаришу, брату, побратиму, сину нашої України - старшому лейтенанту Стукало Антону Сергійовичу 21.09.1998 р.н.
Антон Стукало - заступник командира 12-ї роти оперативного призначення (на БМП) по роботі з особовим складом 4-го батальйону оперативного призначення військової частини 3027, приєднався під час повномасштабного вторгнення та одразу зарекомендував себе висококваліфікованим та старанним військовослужбовцем. Чітко і без вагань керував діями підлеглого особового складу в боях поблизу Білогорівки та Серебрянського лісництва.
У травні минулого року, під час ворожої атаки та перебуваючи під обстрілом, Антон Стукало зі своїм підрозділом оцінив бойовий потенціал окупантів, скоригував вогонь нашої артилерії, чим не допустив продовження наступальних дій. Влітку 2023-го року Антон вже самостійно планував оборонні дії для утримання визначених позицій. Завдяки його вмілим та своєчасно прийнятим рішенням вірений йому підрозділ в подальшому успішно відбивав неодноразові штурми противника та не допустив прориву в глибину нашої оборони.
У грудні лейтенант Стукало, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки заступника командира роти, під час артилерійського обстрілу позицій у Серебрянському лісі, прийняв на себе командування особовим складом через поранення командира підрозділу. Антону вдалося вкотре успішно організувати оборону та зупинити просування ворога. Пізніше у квітні, під чітким керівництвом Антона Стукало, його підлеглі у спланованій операції разом з іншими нацгвардійцями, провели результативні штурмові дії, внаслідок чого вдалось захопити та втримати значну ворожу територію, яка стала позиціями українських піхотинців.
На превеликий жаль, 7 травня 2024 року під час танкового обстрілу поблизу н.п Діброва, старший лейтенант Стукало А. С. отримав поранення несумісні з життям.
Антон Стукало, смілива та гідна людина, зразок справжнього офіцера, який до останнього подиху вірно служив Батьківщині.