Прохання нагородити посмертно - присвоїти звання героя України

Юрій Іванина народився 2 жовтня 1970 року в м.Іллінці в працьовитій, інтелігентній родині, де плекали в дітях любов до праці, до батьківщини, повагу до старших, шану до роду свого. Після закінчення Іллінецької школи №1, продовжив навчання в професійно-технічному училищі. Далі була строкова служба в армії, бо вважав, що так має вчинити кожний чоловік. Потрапивши до прикордонних військ, проходив службу на кордоні з Афганістаном, Іраном, тому вже тоді знав, що таке війна. Повернувшись з армії бажав продовжити службу, гідно, чесно і сумлінно на благо своєї батьківщини. Тому здобув освіту юриста у Національній академії внутрішніх справ, а згодом закінчив Національну академію державного управління, де здобув економічний фах. Залишився жити в столиці. Одружився, разом з дружиною виховував сина. Працював в управлінні поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві, в державній податковій службі із запобігання та виявлення корупції.

Не шукав легкої долі, не блукав світами. Чітко знав і усвідомлював, хто він, якого роду є нащадком. Успадкувавши силу козацького духу та любов до своєї рідної країни, він зрозумів і осягнув такі цінності, як лицарська честь, слава, вірність, відвага, патріотизм.

Саме тому на другий день повномасштабного вторгнення, вже 25 лютого, Юрій Васильович волонтерив, допомагав цивільним, військовим. Згодом вступив до лав територіальної оборони. В листопаді 2022 року був мобілізований до війська, захищав Україну в складі 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України.

Перебуваючи у найгарячіших точках зіткнення з ворогом, проявив себе як мудрий, сміливий, принциповий Воїн, який до останнього боронив інтереси свого народу. Відповідав цим якостям його позивний «БОГУН», як у відважного козацького полковника Івана Богуна.

За сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, особистий внесок у справу охорони державного кордону Юрій Васильович отримав почесну відзнаку начальника 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

Він був щирою, доброю, світлою людиною, завжди допомагав рідним та близьким, піклувався про маму, брата, сина Назарія та донечку Злату, мав багато друзів. Великий життєлюб, який понад усе любив свою родину, але найбільше любив Україну, за неї віддав своє життя.

1 травня 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля населеного пункту Гірник Донецької області, начальник відділення вогневої підтримки першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування, старший сержант ІВАНИНА Юрій Васильович, отримав поранення несумісне з життям. Поліг смертю Героя - перебуваючи на вогневій позиції наносив вогневе ураження противнику, мужньо і героїчно виконував свої обовязки, прикриваючи вогнем побратимів. Його вмілі дії у складі підрозділу зіграли значну роль у знищенні живої сили й техніки ворога та на жаль не врятували від ворожої артилерії.