№22/228532-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЮХИМЕНКО Руслану Григоровичу
Автор (ініціатор): Юхименко Анна Вікторівна
Дата оприлюднення: 17 червня 2024
Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) відважному захиснику нашої Батьківщини командиру 2-го відділення 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» ЮХИМЕНКО Руслану Григоровичу (19.04.2000р.н.)
Руслан був призваний на строкову службу 2020 року, а потім сам підписав контракт. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави з перших днів війни Ірпінь, Буча, на Харківському та Донецькому напрямку.
Загинув 8 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Липці Харківського району Харківської області.
– Руслан був командиром, який йшов попереду і вів за собою людей. Воїном, який зі своїм підрозділом пройшов пекло боїв на Донеччині. Вони стримували орду в Серебрянському лісництві, знищували «вагнерівців» в районі Кліщіївки, били ворога під Макіївкою. Його підрозділ був терміново перекинутий на Харківщину, щоб зупинити прорив ворога. На жаль, ця ротація стала останньою для Руслана. Відбиваючи атаку противника, Руслан загинув. Виконавши свій обов’язок до кінця, як Герой, зі зброєю в руках.
Він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
Завжди промовляв: «я не можу сидіти дома, знаючи, що в мене є син. Якщо не ми зупинимо то боротися будуть наші діти, а я цього допустити не можу!»
Я пишаюсь своїм чоловіком, це та людина яка боролася за свою Батьківщину, він ніколи не жалівся нащо я пішов, а впевнено із гордістю промовляв я люблю свою країну і буду битись до останнього, а син – своїм батьком-Героєм. Тато з великої літери хоч і провів мало часу зі своїм сином (1,9рік)
Руслан усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Юхименко Руслан Григорович справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) відважному захиснику нашої Батьківщини командиру 2-го відділення 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» ЮХИМЕНКО Руслану Григоровичу (19.04.2000р.н.)
Руслан був призваний на строкову службу 2020 року, а потім сам підписав контракт. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави з перших днів війни Ірпінь, Буча, на Харківському та Донецькому напрямку.
Загинув 8 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Липці Харківського району Харківської області.
– Руслан був командиром, який йшов попереду і вів за собою людей. Воїном, який зі своїм підрозділом пройшов пекло боїв на Донеччині. Вони стримували орду в Серебрянському лісництві, знищували «вагнерівців» в районі Кліщіївки, били ворога під Макіївкою. Його підрозділ був терміново перекинутий на Харківщину, щоб зупинити прорив ворога. На жаль, ця ротація стала останньою для Руслана. Відбиваючи атаку противника, Руслан загинув. Виконавши свій обов’язок до кінця, як Герой, зі зброєю в руках.
Він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
Завжди промовляв: «я не можу сидіти дома, знаючи, що в мене є син. Якщо не ми зупинимо то боротися будуть наші діти, а я цього допустити не можу!»
Я пишаюсь своїм чоловіком, це та людина яка боролася за свою Батьківщину, він ніколи не жалівся нащо я пішов, а впевнено із гордістю промовляв я люблю свою країну і буду битись до останнього, а син – своїм батьком-Героєм. Тато з великої літери хоч і провів мало часу зі своїм сином (1,9рік)
Руслан усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Юхименко Руслан Григорович справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Глушманюк Олена Миколаївна
17 вересня 2024
2.
Самофалова Ірина Анатоліївна
17 вересня 2024
3.
Кириченко Маргарита Антонівна
17 вересня 2024
4.
Кіяновська Іванна Богданівна
17 вересня 2024
5.
Бурнашева Тетяна Максимівна
17 вересня 2024
6.
Балабан Наталія Олександрівна
17 вересня 2024
7.
Парой Юлія Юріївна
17 вересня 2024
8.
Глинчак Наталія Дмитрівна
17 вересня 2024
9.
Орел Тетяна Іванівна
17 вересня 2024
10.
Чудик Марія Миколаївна
17 вересня 2024
11.
Улянчук Аліна Анатоліївна
17 вересня 2024
12.
Ніколаєва Сніжана Василівна
17 вересня 2024
13.
Музика Юлія Сергіївна
17 вересня 2024
14.
Завада Юлія Анатоліївна
17 вересня 2024
15.
Савчук Людмила Павлівна
17 вересня 2024
16.
Розсоха Тетяна Іванівна
17 вересня 2024
17.
Нагай Віта Вікторівна
17 вересня 2024
18.
Попська Ірина Миколаївна
17 вересня 2024
19.
Ленський Кирило Євгенійович
17 вересня 2024
20.
Цеховлес Анастасія Володимирівна
17 вересня 2024
21.
Гнатюк Інна Вячеславівна
17 вересня 2024
22.
Федорова Алла Володимирівна
17 вересня 2024
23.
Воробчук Мар'яна Михайлівна
17 вересня 2024
24.
Ковальська Наталія Володимирівна
17 вересня 2024
25.
Артем'єва Жанна Миколаївна
17 вересня 2024
26.
Міняйло-Корзун Оксана Віталіївна
17 вересня 2024
27.
Засядько Наталія Миколаївна
17 вересня 2024
28.
Шеремет Наталія Ярославівна
17 вересня 2024
29.
Пістун Катерина Олексіївна
17 вересня 2024
30.
Баурда Ірина Миколаївна
17 вересня 2024