Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Герой України, посмертно, моєму чоловіку Чагарину Дмитру Васильовичу 08.11.1991р.н. Який з першого дня повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист нашої Батьківщини. Спочатку в рядах ТРО, а 02.03.2022р. був офіційно зарахований до військової частини А0549, де неодноразово отримував грамоти від командування в/ч 0549, також отримав відзнаку від командувача оперативного угрупування військ «Херсон». З 02.03.2024р. був переведений на посаду стрілець до 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А1619, 59-ої ОМПБ ім. Я.Ганзюка, в складі якої разом з побратимами виконували бойові завдання та героїчно тримали оборону в районі н.п. Первомайське, Донецької області. Проте 19.04.2024р. через ворожий мінометний обстріл Дмитро загинув.
Без батька залишився син, який досі чекає тата вдома з Перемогою, згорьована мати, яка втратила сина і залишилась одна, та я, дружина. Попри те що я хотіла щоб мій чоловік був завжди поруч з сім’єю, я розуміла що для Дмитра, який був мужнім, сміливим солдатом та справжнім патріотом своєї Батьківщини, захист українського народу, рідної землі завжди був на першому місці. Він завжди говорив : «Хто, як не я? Як я буду дивитись своєму сину в очі?» і точно знав що після війни продовжить військову службу. Мріяв щоб ми, його рідні та всі українці жили, щоб наші діти мали майбутнє тут на нашій землі, в рідній Україні.
Я, дружина загиблого Героя, сім’я, рідні і близькі люди, які знали Чагарина Дмитра Васильовича просимо розглянути петицію та присвоїти почесне звання Героя України посмертно. Слава Україні, Слава ЗСУ.